порт.Antónia Maria Fernanda Micaela Gabriela Rafaela Francisca de Assis Ana Gonzaga Silvéria Júlia Augusta de Bragança e Saxe-Coburgo-Gotha порт.Antónia Maria de Bragança e Saxe-Coburgo-Gotha, Infanta de Portugal
Антонія Португальська (порт.Antónia de Portugal) також Антонія де Браганса (порт.Antónia de Bragança), повне ім'я Антонія Марія Фернанда Мікаела Габріела Рафаела Франциска де Ассіз Ана Ґонзаґа Сільверія Джулія Августа де Саксен-Кобург-Гота і Браганса (порт.Antónia Maria Fernanda Micaela Gabriela Rafaela Francisca de Assis Ana Gonzaga Silvéria Júlia Augusta de Saxe-Coburgo-Gotha e Bragança; нар.17 лютого1845 — пом.27 грудня1913) — португальська інфанта з династії Кобург-Браганса, принцеса Саксен-Кобург-Готи та герцогиня Саксонії, донька королеви ПортугаліїМарії II та її консорта Фернанду II, дружина князя Гогенцоллерна-Зігмарінгена Леопольда, матір короля РумуніїФердинанда I.
Біографія
Антонія народилась 17 лютого 1845 року в Беленському палаці[6]Лісабона. Вона була п'ятою дитиною та другою донькою в родині королеви ПортугаліїМарії II та її другого чоловіка Фернанду II, який походив із Саксен-Кобург-Готської династії. Дівчинка мала старших братів Педру, Луїша та Жуана й сестру Марію-Анну. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьми, Фердинандом та Августом. Матір померла пологами, коли Антонії було вісім. Королем Португалії став Педру, а до його повноліття батько виконував роль регента.
Інфанта здобула гарну освіту та мала добрий характер. Була популярною як серед народу, так і у колі родини.[7]
Як і її сестра, Антонія рано вийшла заміж. У віці 16 вона стала дружиною принца Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена, старшого від неї на десять років. Перед цим її брат Педру був щасливо одруженим із молодшою сестрою Леопольда, Стефанією, однак та померла за рік після весілля.[8] Вінчання відбулося 12 вересня 1861 у Лісабоні. За шість днів молодята на корветі «Бартоломеу Діаш» вирушили до Німеччини. Вів корабель брат Антонії, Луїш[7]. У подружжя народилося троє синів.
Невдовзі після появи дітей, її чоловіку запропонували корону Іспанії, і, хоча він відмовився, зрештою це призвело до Франко-прусської війни. У 1885 році Леопольд успадкував титул князя Гогенцоллерна та став головою роду Гогенцоллернів-Зігмарінгенів.
У 1887 році Антонія вперше за чверть століття навідала батьківщину. Вона прибула до Португалії 25 березня, й була тепло зустрінута народом.[7]
17 квітня 1893 року у палаці Зігмарінген відбулася пожежа, внаслідок чого східне крило будівлі було фактично зруйноване. Замок відбудували у стилі еклектики, а у 1902 році додали до нього Португальську галерею,[9] названу на честь Антонії.
Леопольда не стало у червні 1905 у Берліні. Княгиня була невтішною після такої втрати, до того ж вона дуже сумувала за рідною землею.[7] Померла перед Першою світовою війною, 27 грудня 1913, у віці 68 років у Зігмарінгені. Похована у Зігмарінгені у крипті церкви Спасителя неподалік чоловіка[10].
Родина
Чоловік — Леопольд Гогенцоллерн-Зігмарінгенський
Антонія із старшим сином, чоловіком та його сестрою, 1866
.svg){kind=small}
_-_G_%26_A_Overbeck,_D%C3%BCsseldorf.png)
