PROFILPELAJAR.COM

Антоновський Михайло Іванович
Антоновський Михайло Іванович
Народився	30 вересня (11 жовтня) 1759 або 11 жовтня 1759; Борзна, Ніжинський полк, Гетьманщина
Помер	22 червня (4 липня) 1816 (56 років) або 1816; Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	перекладач, історик, публіцист
Галузь	історія, публіцистика і перекладацтво[d]
Alma mater	Імператорський Московський університетd
Знання мов	російська
Заклад	Російська національна бібліотека
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антоновський.

Миха́йло Іва́нович Антоно́вський (30 вересня 1759(17590930), Борзна — 22 червня 1816, Санкт-Петербург) — російський і український дворянський історик, публіцист, державознавець, перекладач, випускник Києво-Могилянської академії (1779) та Московського університету (1783).

Біографія

Михайло Іванович Антоновський народився у Борзні на Чернігівщині (Україна) в родині дрібномаєткових дворян^[4]. За словами самого Антоновського, його дворянський рід (по батькові) брав початок від французьких графів де-Ланжеронів, один із нащадків яких (Жофруа Арнольдт→Антонович) у XVII столітті перейшов на службу до короля Польщі, Казимира V, а потім до Гетьмана України Богдана Хмельницького^[5]. По лінії матері - із "древняго рьцарскаго" роду Рубанових, відомих в т.з. Малоросії (Україні).

Вчився в Київській духовній академії і Московському університеті. Зі студентських років Михайло Антоновський дружив з Миколою Івановичем Новіковим.

Його твір «Більше чи шкоди чи користі принесли Європі хрестові походи?» був удостоєний золотої медалі і привернув увагу до Антоновського так, що 1783 року після закінчення Московського університету Антоновський був викликаний до Санкт-Петербурга на службу при Адміралтейській Колегії.

У Петербурзі М. І. Антоновський очолив «Товариство друзів словесних наук»^[5], членом якого став і Олександр Радищев.

Антоновський був керівником і автором колективного історичної праці «Новейшее повествовательное землеописание» (1795) — вельми значного російськомовного твору XVIII століття, яке було заборонена царським урядом за «крамольні думки» про Велику французьку революцію та російську історію^[5]. Ґрунтовно опрацював монографію Йоганна Георгі нім. «Beschreibung aller Nationen des Russischen Reichs, ihrer Lebensart, Religion, Gebräuche, Wohnungen, Kleidung und übrigen Merkwürdigkeiten». У підготовленому в 1799 перевиданні книги російською рос. «Описание всех в Российском государстве обитающих народов, а также их житейских обрядов, вер, обыкновений, одежд, жилищ и прочих достопамятностей» було вміщено нарис Антоновського про Україну, написаний на основі літописів і хронік XVII–XVIII століть в якому він підкреслював, що українці є окремою нацією.

М. І. Антоновський писав публіцистичні статті, видавав журнал «Беседующий гражданин» (1789), в якому брав безпосередню участь російський письменник, філософ та поет О. М. Радіщев^[5].

Важливим внеском Антоновського у російську культуру є колосальна праця Антонівського у сфері бібліотечної справи. Його робота бібліотекарем у привезеній в Росію бібліотеці Залусських, сприяла збереженню фондів і стала підставою для створення Імператорської публічної бібліотеки.

Останні роки життя Михайло Іванович Антоновський провів у надзвичайній бідності. Помер 22 червня 1816 року в столиці Санкт-Петербурзі. Похований на Смоленському православному кладовищі^[5].