Одиночний розряд
Парний розряд
Андреа Єйгер (англ. Andrea Jaeger, /ˈjeɪɡər/) — американська тенісистка початку 1980-х років, фіналістка турнірів Великого шолома, чемпіонка Ролан-Гарросу в міксті, юна зірка, тенісна кар'єра якої припинилася в 19 років через травму, після тенісу — філантропістка, християнська черниця.
Єйгер мала дуже яскраву юніорську кар'єру, а у 1980-му (у віці 15 років 19 днів) вона вже була серед сіяних тенісисток на Вімблдоні[2]. Це досягнення перевершила 1990 року Дженніфер Капріаті. на тому турнірі вона завдала поразки колишній чемпіонці Вірджинії Вейд і стала наймолодшою чвертьфіналісткою в історії[3]. Того ж року вона стала наймолодшою півфіналісткою Відкритого чемпіонату США в історії.
На Відкритому чемпіонаті Франції 1982 року Єйгер перемогла Кріс Еверт у півфіналі, але програла Мартіні Навратіловій фінальну гру. Далі того ж року вона добиралася до півфіналу Відкритого чемпіонату США та Австралії, але програвала Кріс Еверт. На Вімблдоні 1983 року Єйгер перемогла 6-1, 6-1 шестиразову чемпіонку Біллі Джин Кінг, яка після цієї нищівної поразки припинила грати в одиночному розряді. У фіналі Єйгер знову поступилася Навратіловій.
Єйгер підіймалася у рейтингу до другого місця і в інтерв'ю 2003 року стверджувала, що не хотіла бути першою, тому іноді навмисне зливала матчі[4][5].
Кар'єру теністистки 1985 року обірвала серйозна травма плеча. Ще за часів успіхів на корті Андреа стала відвідувати хворих у лікарнях, і побачила в травмі нагоду до духовного пробудження. Вона поступила в коледж і отримала диплом із теології. Після цього вона стала займатися різноманітною філантропічною діяльністю, а 2006 року постриглася в черниці. Опра Вінфрі описала її як суперзірку, що стала супергероїнею[6].
Lokasi Pengunjung: 13.59.130.193