PROFILPELAJAR.COM

	Алі Мансур; перс. علی منصور
Прапор	41-й Прем'єр-міністр Ірану
26 червня 1940 — 27 серпня 1941 року
Попередник:	Ахмад Матін-Дафтарі
Наступник:	Мухаммед-Алі Фарукі
Прапор	56-й Прем'єр-міністр Ірану
23 березня — 26 червня 1950 року
Попередник:	Мухаммед Саєд
Наступник:	Хадж Алі Размара
Народження:	1895; Тегеран, Іран
Смерть:	8 грудня 1974; Тегеран, Іран
Країна:	Іран
Партія:	Партія відродження[d]
Діти:	Хассан-Алі Мансур
	Медіафайли у Вікісховищі

Алі Мансур (перс. علی منصور; 1886 — 8 грудня 1974) — іранський державний і політичний діяч, двічі обіймав посаду прем'єр-міністра країни^[1].

Кар'єра

1916 року був призначений на посаду міністра закордонних справ у кабінеті Воссуга ад-Даулі. Пізніше був губернатором Іранського Азербайджану. В кабінеті Махмуда Джама займав пост міністра суспільної праці. 1936 року Мансура звинуватили у фінансових махінаціях під час будівництва автомобільного шляху. Парламент зняв з Алі Мансура недоторканість і почалось розслідування, за підсумками якого його визнали невинуватим. Його було цілком реабілітовано, після чого Мансур продовжив працювати на державній службі в якості міністра промисловості. У червні 1940 року Алі Мансур очолив уряд. 25 серпня 1941 року британські та радянські війська окупували Іран, а Алі Мансур був змушений піти у відставку. Реза Пахлаві підозрював його у таємному співробітництві з британцями. За рік Мансур був нагороджений орден Британської імперії, що ще більше посилило підозри щодо його зв'язків з англійцями^[2].

У лютому 1942 року Алі Мансур зайняв пост губернатора Хорасану. Іран перебував на межі економічного банкрутства і прем'єр-міністр Мухаммед Саєд зв'язався з американським послом і попрохав фінансової підтримки для розвитку інфраструктури й сільського господарства, а також будівництва доріг та аеропортів. Сполучені Штати кілька разів відповіли відмовою^[3]. У березні 1950 року Саєд подав у відставку, й Алі Мансур знову став прем'єр-міністром^[4].

Завдяки гарним політичним зв'язкам з британцями Мансур вважав, що зможе отримати економічну допомогу для Ірану. Однак британці більше не вважали його своїм союзником і відмовили йому в наданні інвестицій в іранську економіку. Пізніше Мансур був послом Ірану в Ватикані й Туреччині. Він був одружений та мав сина Хассана-Алі Мансура, який від 1963 до 1965 року також очолював іранський уряд.

Примітки

↑ worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 14 квітня 2018.
↑ Abbas Milani: Eminent Persians. Syracuse University Press, 2008, стор. 230
↑ Kristen Blake: The U.S.-Soviet confrontation in Iran, 1945—1962. University Press of America, 2009, стор. 52
↑ Kristen Blake: The U.S.-Soviet confrontation in Iran, 1945—1962. University Press of America, 2009, стор. 53

Джерела

Alí Rizā Awsatí (عليرضا اوسطى), Iran in the past three centuries (Irān dar Se Qarn-e Goz̲ashteh — ايران در سه قرن گذشته), Volumes 1 and 2 (Paktāb Publishing — انتشارات پاکتاب, Tehran, Iran, 2003). ISBN 964-93406-6-1 (Vol. 1), ISBN 964-93406-5-3 (Vol. 2)
Abbas Milani: Eminent Persians. The men and women who made modern Iran, 1941—1979. Band 1. Syracus University Press u. a., Syracus NY u. a. 2008, ISBN 978-0-8156-0907-0, стор. 230ff