Аліса Великобританська (графиня Атлонська)

Аліса Великобританська
англ. Alice of the United Kingdom
Світлина принцеси Аліси, 1920
Ім'я при народженніАліса Марія Вікторія Августа Поліна
Народилася25 лютого 1883(1883-02-25)
Віндзорський замок, Беркшир, Велика Британія
Померла3 січня 1981(1981-01-03) (97 років)
Кенсінгтонський палац, Лондон, Велика Британія
ПохованняКоролівська усипальниця у Фрогморі
ПідданствоВелика Британія
Діяльністьполітична діячка, аристократка
Знання мованглійська
Суспільний станЧлен королівської родини
Титулпринцеса Великобританії та Ірландії
графиня Атлонська
ПосадаViceregal consort of Canadad і Chancellor of the University of the West Indiesd[1]
Конфесіяангліканство
РідСаксен-Кобург-Готська династія
БатькоЛеопольд Саксен-Кобург-Готський
МатиОлена цу Вальдек-Пірмонт
РодичіВільгельміна
Брати, сестриКарл Едуард
У шлюбі зАлександр Кембридж
ДітиМей, Руперт, Моріс
Автограф
Нагороди
Royal Order of Victoria and Albert Royal Family Order of George VI Royal Family Order of Elizabeth II
Герб
Герб

Герб Аліси, графині Атлонської

Аліса Марія Вікторія Августа Поліна Великобританська (англ. Alice Mary Victoria Augusta Pauline of the United Kingdom), (нар. 25 лютого 1883 — пом. 3 січня 1881) — британська принцеса з Саксен-Кобург-Готської династії, донька Леопольда, герцога Олбані та принцеси Вальдек-Пірмонтської Олени, дружина принца Александра Текського. Онука королеви Вікторії.

Біографія

Народилась 25 лютого 1883 у Віндзорському замку у Беркширі. Стала первістком в родині Леопольда, герцога Олбані, та його дружини Олени Вальдек-Пірмонтської, з'явившись на світ за десять місяців після їхнього весілля. Була охрещена у приватній каплиці Віндзорського замку 26 березня 1883 архиєпископом Кентерберійським Едвардом Бенсоном. Своє ім'я новонароджена отримала на честь тітки з батьківського боку, яка пішла з життя за чотири роки до цього. Хрещеними батьками були король Нідерландів Віллем III, якого представляв Чарльз ван Байландт, великий герцог Гессену, якого представляв герцог Единбурзький, бабусі з материнського та батьківського боку, принц Уельський, німецька імператриця, кронпринцеса Пруссії, кронпринц Вюртембергу, герцогиня Кембриджська та княгиня Бентхайм-Штайнфуртська.[2]

Батько, який хворів на гемофілію, помер за рік після її народження. Через чотири місяці після його смерті матір народила сина Карла Едуарда. Другого шлюбу вона не брала. Сімейство продовжило мешкати у Клермонт-Хаусі у графстві Суррей. У 1898 році Аліса пройшла конфірмацію у Королівській меморіальній церкові Святого Георгія в Каннах у присутності бабусі-королеви.[3] 16 листопада 1903 року заручилася з принцом Текським, братом королеви Марії Текської.

Портрет Аліси пензля Філіпа де Ласло, 1928, Національна портретна галерея (Лондон)

У віці 20 років взяла шлюб зі своїм троюрідним братом, 29-річним Александром Текським.[4] Весілля пройшло 10 лютого 1904 у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. У подружжя з'явилося троє дітей:

  • Мей (1906—1994) — дружина Генрі Абеля Сміта, мала сина та двох доньок;
  • Руперт (1907—1928) — віконт Трематон, одруженим не був, дітей не мав;
  • Моріс (29 березня—14 вересня 1910) — прожив півроку.

Аліса була носієм гену гемофілії й її син Руперт страждав на дану хворобу.

У липні 1917 року її чоловік, як і інші члени британської королевської родини, відмовився від усіх німецьких титулів, узявши натомість ім'я Кембридж, і став відомим як сер Александр Кембридж. 7 листопада 1917 король Георг V дарував йому титули графа Атлона та віконта Трематона. Після того, як Александр залишив службу у дійсній армії, родина оселилася в апартаментах Кенсінгтонського палацу у Лондоні. У 1923 році вони також придбали заміський будинок Брентрідж-парк у Західному Сассексі.[5]

У 1924—1931 роках сімейство проживало в Південно-Африканському Союзі, де Александр Кембридж обіймав посаду генерал-губернатора. Для них був збудований пляжний будинок у Муйзенберзі. У 1940—1946 мешкали в Канаді, де голова родини також виконував функції генерал-губернатора. Резиденцією слугував Рідо-Голл в Оттаві. Під час Другої світової війни з подружжям жили й іхні троє онуків.

У 1946 році повернулися до Сполученого королівства, де знову оселилися у Кенсінгтонському палаці. Аліса у 1950—1971 роках була канцлером Університету Вест-Індії. Її чоловік пішов з життя у січні 1957 року.

Графиня не любила телебачення, віддаючи перевагу садівництву і, за словами друзів, пліткам і пікантним історіям. Мала добрі відносини з королевою Єлизаветою II, та часто запрошувала її на різні королівські заходи. Після 90 років Аліса почала користуватись паличкою, спершу маскуючи її під парасолю. Своє 95-річчя святкувала у Південній Африці.[6]

Пішла з життя 3 січня 1881 у Кенсінгтонському палаці, останньою з онуків королеви Вікторії. Була похована у Королівській усипальні у Фрогморі.[7]

Генеалогія

Ернст I
 
Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька
 
Едуард Август
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
Георг II
 
Емма Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймська
 
Вільгельм Нассау
 
Пауліна Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альберт Саксен-Кобург-Готський
 
 
 
 
 
Королева Вікторія
 
 
 
 
 
Георг Віктор
 
 
 
 
 
Олена Нассауська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд Саксен-Кобург-Готський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена цу Вальдек-Пірмонт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аліса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ https://www.uwi.edu/chancellor_bio.php
  2. ↑ Королівські хрестини [1] (англ.)
  3. ↑ «The Confirmation of Princess Alice of Albany at St George's Church, Cannes». The Illustrated London News. 16 April 1898. стор. 5, 6.
  4. ↑ Сестра нареченого Марія була дружиною принца Уельського, й у 1910 році, з його вцарюванням, стала королевою-консортом.
  5. ↑ Theo Aronson. Princess Alice, Countess of Athlone. Cassell, 1981. [2] (англ.)
  6. ↑ Некролог у «The New York Times» [3] (англ.)
  7. ↑ Королівська усипальня у Фрогморі [4] (англ.)

Посилання