PROFILPELAJAR.COM

Альдо Граціаті
Альдо Граціаті
італ. Aldo Graziati
Дата народження	1 січня 1905
Місце народження	Скорце, Італія
Дата смерті	14 листопада 1953 (48 років)
Місце смерті	П'яніга, Італія
Громадянство	Італія
Професія	кінооператор
Роки активності	1947 — 1953
IMDb	ID 0017622
Нагороди та премії
	Срібна стрічка (1950, 1955)
	Альдо Граціаті у Вікісховищі

Альдо́ Росса́но Граціа́ті, відомий також під псевдонімом Г. Р. Альдо (італ. Aldo Graziati, G. R. Aldo; нар. 1 січня 1905, Скорце, Італія — † 14 листопада 1953, П'яніга, Італія) — італійський кінооператор.

Біографія та творчість

Альдо Граціаті народився 1 січня 1905 року в місті Скорце, що в регіоні Венето в Італії. З 1919 року жив у Франції, де знімався в німих фільмах як актор, працював фотографом. У період німецької окупації переїхав до Ніцци, де познайомився з Мікеланджело Антоніоні, який умовив його повернутися на батьківщину. Після Другої світової війни, повернувшись у 1947 році до Італії, почав знімати документальні фільми.

Починаючи з 1948 року, як оператор-постановник Альдо Граціаті працював з режисерами Лукіно Вісконті та Вітторіо Де Сікою над створенням значних художніх фільмів повоєнного італійського кіно: «Земля здригається» (1948), «Диво в Мілані» (1951), «Умберто Д.» (1952), які зіграли велику роль у становленні неореалізму. Знімав також екранізацію шекспірівського «Отелло», здійснену Орсоном Веллсом у 1952 році.

Альдо Граціаті загинув 14 листопада 1953 року в автокатастрофі на шосе між Падуєю і Венецією під час зйомок фільму Л. Вісконті «Почуття».

Граціаті двічі був відзначений кінопремією Італійського національного синдикату кіножурналістів Срібна стрічка: у 1950 році (за фільми «Небо над болотом» та «Кінець Помпеї») та у 1955-му за «Почуття» (посмертно).

Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Режисер
1948	Земля здригається	La terra trema	Лукіно Вісконті
1949	Небо над болотом	Cielo sulla palude	Аугусто Дженіна
1950	Кінець Помпеї	Gli ultimi giorni di Pompei	Марсель Л'Ерб'є
1950	Завтра буде надто пізно	Domani è troppo tardi	Леонід Могуй
1951	Завтра буде інший день	Domani è un altro giorno	Леонід Могуй
1951	Диво в Мілані	Miracolo a Milano	Вітторіо Де Сіка
1952	Умберто Д.	Umberto D.	Вітторіо Де Сіка
1952	Отелло	The Tragedy of Othello: The Moor of Venice	Орсон Веллс
1952	Три заборонені історії	Tre storie proibite	Аугусто Дженіна
1953	Провінціалка	La provinciale	Маріо Сольдаті
1953	Вокзал Терміні	Stazione Termini	Вітторіо Де Сіка
1954	Неприємність (вулиця Падуї, 46)	Lo scocciatore (Via Padova 46)	Джорджо Б'янкі
1954	Почуття	Senso	Лукіно Вісконті

Нагороди та номінації Альдо Граціаті^[1]
Рік	Категорія	Номінант	Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1948	Найкращий оператор (чорно-білий фільм)	Пармська обитель (разом з Ромоло Гарроні та Ніколя Айє)	Перемога
Премія «Срібна стрічка»
1950	Найкращий оператор	Небо над болотом та Кінець Помпеї	Перемога
1955	Найкращий оператор	Почуття	Перемога