Село розташоване на берегах річки Великий Узень, за 46 км на південний схід від міста Новоузенськ. Залізнична станція Приволзької залізниці — кінцева на гілці від Червоного Кута. До 16 жовтня 2009 курсував місцевий потяг до станції Саратов-1. Є приміське автобусне сполучення з Саратовом.
Географія
Клімат
Олександрів Гай — один із найспекотніших населених пунктів Росії, якщо вважати по середній температурі літніх місяців, і один з небагатьох в Росії, де середній максимум липня перевищує 30 °C. Найхолодніші місяці — січень і лютий, найтепліший — липень. Зима помірно прохолодна.
Село Олександрів Гай веде свою історію з кінця XVII століття, коли поблизу заплавних заростей осики і тополі на річці Великий Узень виросло село. Першими тут селилися вільні люди, які втекли від кріпацької долі селяни. Село названо по імені одного з перших поселенців. В українській мові невеликий ліс називають гаєм і звідси, мабуть, виникло додаток до назви села.
З 1762 року, коли старообрядникам було дозволено селитися в Заволжжі, Олександрів Гай став одним з великих розкольницьких центрів.
Основним заняттям жителів села до 60-м рокам XIX століття стає хліборобство. Обробляли пшеницю, в основному — тверду, вона користувалася великим попитом на ринку. У торговельній життя села особливо важливу роль грали ярмарки. На ярмарок з навколишніх сіл і хуторів привозили: зерно, худобу, мануфактуру, кавуни, дині, рибу, шкіряні, залізо -скобяние, гончарні та ін. вироби, з Ельтону завозили сіль.
1895 рік відзначений важливою подією в житті села: побудована залізниця, яка зв'язала його з Покровської слободою (м. Енгельс).
↑Запрещённая ссылка нттрs://cloud.mail.ru/public/27cv/3GUc3ScGN Генеральный план Александрово-Гайского муниципального образования Александрово-Гайского муниципального района Саратовской области. Том I. Материалы по обоснованию генерального плана