PROFILPELAJAR.COM

	Айфель; нім. Eifel
	50°25′02″ пн. ш. 6°48′47″ сх. д. / 50.417105555556° пн. ш. 6.8130527777778° сх. д.
Країна	Німеччина
Регіон	Північний Рейн-Вестфалія; Рейнланд-Пфальц; Бельгія; Люксембург
Тип	low mountain ranged; гірський хребет і географічний регіон
матеріал	вулканічні гірські породи, аспідний сланець, вапняк, кварцит, пісковик, базальт
Висота	747 м
Площа	5300 км²
	Айфель Айфель (Німеччина)
	Айфель у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Айфель (значення).

Айфель (нім. Eifel) — низькогірне пасмо на заході Німеччини та на сході Бельгії, що прямує через південний захід Північного Рейну — Вестфалії та північний захід землі Рейнланд-Пфальц між Ахеном на півночі та Тріром на півдні, та південь німецькомовної спільноти Бельгії.

Айфель є частиною Рейнського масиву; на півночі розташований Національний парк Айфель.

Географія

Розташування

Гори Айфель обмежені річкою Мозель з півдня та Рейном на сході. На півночі вони межують з горами Хоес-Фенн (Hohes Venn), на заході — з Арденнами Бельгії та Люксембургу.

Топографія

Айфель розташовано на частині Рейнського масиву, що класифікується як пенеплен та утворився внаслідок ерозії древніх гір часів Герценського орогенезу і подальшого підняття. Окремі гірські пасма, заввишки до 700 м, такі як Шнайфель^[en] та Високий Фенс, височіють над західною частиною плато. У східній частині, у Високому Айфелі^[en] та Вулканічному Айфелі^[en], окремі шлакові конуси та базальтові куппени^[en], як Хое-Ахт^[en] та Ернстберг^[en], утворилися в результаті вулканізму у третинному та четвертинному періодах і піднімаються над горбистою рівниною.

Ріки, що впадають у Мозель, Рейн і Маас, такі як Ур, Кілль^[en], Ар, Брольбах^[en] і Рур, врізалися глибоко в плато і утворили великі долини.

Ейфель займає площу 5300 км² і географічно поділений на Північний та Південний Ейфель. Далі існує поділ на кілька природних регіональних ландшафтів, деякі з подальшими підрозділами.

Національні та природні парки

З 2004 року на частині Північного Айфеля^[en] було утворено Айфельський національний парк. З півночі на південь в Айфелі також є чотири природні парки: Рейнланд^[en], Високий Фенс-Айфель^[en], Вулканічний Айфель^[en], Південний Айфель^[en], хоча перший з перелічених парків простягається лише до північного передгір’я Айфеля.

Поділ

У горах Айфель виділяють декілька окремих пасом:

Найпівнічніша частина має назву Північний Айфель (Nordeifel) та має у своєму складі Рур-Айфель^[en], Високий Фенс ("Хохес Венн") та Вапняковий Айфель (Калькейфел).
Північно-східна частина має назву височина Ар^[en] ^[1] (нім. Ahrgebirge) і піднімається на північ від річки Ар у районі Арвайлер.
На південь від річки Ар простягається пасмо Hohe Eifel («Високий Айфель») з найвищою з гір Айфель вершиною Гоге-Ахт^[en] 747 м;
На заході, уздовж кордонів з Бельгією, тягнеться пасмо Шнайфель (Schneifel, можливо від нім. Schnee-Eifel — «Сніжний Айфель») висотою до 698 м. На кордоні з Люксембургом гори звуться Islek (Іслек);
Південна частина гір Айфель нижче решти пасма, її перетинають декілька річок, що протікають з півночі на південь до річки Мозель. Найбільша з них — річка Кілл, гори обабіч її називаються Kyllwald (Кільвальд);
На півдні гори Айфель закінчуються пасмом Форайфель (нім. Voreifel) та річкою Мозель.
Вулканічний район Айфель — в центрі південної частини гір Айфель, відомий своїми маарами.
Неподалік від міста Бонна розташований діючий вулкан — маар озеро Лаах (англ. Laacher See). 2007 року з кратерного озера почалися виходи вуглекислого газу. У ході вивчення околиць вулкана з'ясувалося, що низовина, в якій розташований маар, є давньою кальдерою супервулкана, останнє виверження якої відбулося близько 13 000 років тому (фреатичне).

Цікаві факти

Назва цієї німецької області, у французькій транскрипції «Ейфель», дала нове ім'я для родини Гюстава Ейфеля, уродженого Бонікгаузен (Bönickhausen); його предок, який переселився у Францію, походив з Айфеля.
2004 року близько 110 км ² було виділено під національний парк Айфель.
У горах Айфель знаходиться Нюрбургрінг, одна з найвідоміших гоночних трас у світі. Її північну петлю Нордшлайфе (нім. Nordschleife) через довгу, складну та небезпечну ділянку траси, що проходить через ліс, також називають «Зеленим пеклом» (нім. Grüne Hölle).
Цікавою історичною пам'яткою Айфеля є акведук Айфель — один з найдовших римських акведуків, що свого часу постачав водою місто Кельн.

Примітки

↑ Elkins, T.H. (1972). Germany (3rd ed.). London: Chatto & Windus, 1972. ASIN B0011Z9KJA.

Література

Wilhelm Meyer: Geologie der Eifel, Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1986, ISBN 3-510-65127-8
Rolf Purpar: Reisebuch Nordeifel, Meyer & Meyer Verlag, Aachen 1992, antiquarisch
Roland Walter u.a.: Geologie von Mitteleuropa, 5. Auflage, Schweizerbarth'sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1992, ISBN 3-510-65149-9
D'hein: Natur- und Kulturführer Vulkanland Eifel. Mit 26 Stationen der «Deutschen Vulkanstraße». Gaasterland Verlag, Düsseldorf 2006, ISBN 3-935873-15-8
Walter Pippke u. Ida Leinberger: Die Eifel. Geschichte und Kultur des alten Vulkanlandes zwischen Aachen und Trier. 5., aktualis. Aufl. DuMont Reise Verlag, Ostfildern 2006. ISBN 978-3-7701-3926-2
Michael Losse: Burgen und Schlösser in der Eifel. Regionalia Verlag, Rheinbach 2013. ISBN 978-3-939722-44-1
Angela Pfotenhauer und Elmar Lixenfeld: Eifel. Monumente edition, Deutsche Stiftung Denkmalschutz, Bonn 2013, ISBN 978-3-86795-068-8