У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Азазель (значення).
Азазе́ль (євр. עֲזָאזֵל) – У книзі Еноха, ім'я демона, який навчив людство виготовляти знаряддя смерті.
Демон описаний в Біблії
Азазель — занепалий серафим, один з вождів янголів-спостерігачів, які вступали в шлюби з земними жінками (Книга Еноха, близ. 2 ст. до н. е.). Він навчив чоловіків збройового мистецтва, а жінок — використанню дорогоцінних каменів, прикрас і мистецтва розфарбовування обличчя (косметиці). Потомство від ангелів і смертних жінок — расу велетнів — Азазель надихнув в бунті проти Бога. За це, за наказом Всевишнього, він був прикутий до ями (Дудаель) в пустелі та покритий темрявою до Судного дня, коли він буде кинутий в вічне полум'я.[1]
В інших релігіях
Азазель також присутній в ісламі. Він з'являється у Корані у зв'язку з історією про Харута та Марута, пару ангелів. Хоча це не пояснюється самим Кораном, мусульманські екзегети, такі як Аль-Калбі та Аль-Та'лабі,[2] зазвичай пов'язували історію з оповіданням, відомим із 3 Еноха. Ангели скаржилися на людське беззаконня, після чого Бог запропонував випробування, щоб ангели могли вибрати трьох із них, щоб спуститися на землю і довести, що вони будуть кращими за людей за тих самих умов. Відповідно, вибирають Азу, Аззаю та Азазеля. Однак Азазель розкаявся у своєму рішенні, і Бог дозволив йому повернутися на небо. Двоє інших ангелів не пройшли випробування, і їхні імена були змінені на Харут і Марут. Вони опинилися на землі, познайомивши людей із забороненою магією.[3][4]
Козел відпущення
Під час єврейського свята Йом-Кіпур відбувався ритуал, описаний у книзі Левит. Цього дня відпущення гріхів, відбиралися жертовні телець і два козли (офірні цапи). Жеребом священники вибирали, якого з козлів принести в жертву за гріхи, а якого — відіслати в пустелю до Азазеля (Лев.16:8-10)[5]. Тельця і першого козла заколювали за гріхи священника і народу, їхньою кров'ю освячувалася скинія (туші тварин пізніше спалювали поза табором). Потім первосвященник покладав руки на другого жертовного козла, «сповідуючи над ним усі гріхи, злочини і гріхи синів Ізраїлю», символізуючи цим перенесення на нього всіх гріхів народу. Потім козла відводили в пустелю та відпускали Азазелю (Лев.16:7-10).
↑Haggai Ben-Shammai, Shaul Shaked, Sarah Stroumsa (and Patricia Crone in this certain chapter) Exchange and transmission across cultural boundaries Yehuda Greenbaum 2005 ISBN 978-965-208-188-9 p. 30
↑Kristof d' Hulster, J. van Steenbergen Continuity and Change in the Realms of Islam: Studies in Honour of Professor Urbain Vermeulen Isd, 2008 ISBN 9789042919914 p. 192
↑Azazel. www.jewishvirtuallibrary.org. Процитовано 3 січня 2024.
Morris Jastrow, Jr., J. Frederic McCurdy, Kaufmann Kohler, Marcus Jastrow, Isaac Husik.AZAZEL // Jewish Encyclopedia / ed. by Isidore Singer. — New York : Funk & Wagnalls, 1901—1906. — Т. II. — P. 365-367.(англ.) [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.]