PROFILPELAJAR.COM

Авдієнко Яків Павлович
Авдієнко Яків Павлович
	Зображення
Дата народження	24 жовтня (5 листопада) 1897
Місце народження	Уссурійський край, Росія
Дата смерті	16 березня 1994 (96 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	Російська імперія; СРСР; Україна
Alma mater	Вищі художньо-технічні майстерні
Професія	кінооператор, кінорежисер
Заклад	Українська студія хронікально-документальних фільмів і Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 7834509

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Авдієнко.

Яків Павлович Авдіє́нко (нар. 5 листопада 1897, Покори — пом. 16 березня 1994, Київ) — український радянський кінооператор і кінорежисер; член Спілки кінематографістів України з 1957 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1988 року.

Біографія

Народився 24 жовтня [5 листопада] 1897(18971105) року в селі Покорах Уссурійського краю (нині Росія). Закінчив 3 курси живописного факультету Вищих художньо-технічних майстерень у Москві.

1929 року, разом з групою любителів-операторів, на Коломенському паровозобудівному заводі зняв хронологічний фільм «Повний хід» і був прийнятий в штат кінофабрики «Міжробпомфільм». У 1931 році працював на кіностудії «Східкіно». У 1932 році перейшов на кіностудію «Мостехфільм». З 1933 року працював оператором «Союзкінохроніки». Був спеціальним кореспондентом у Краснодарському краї, де зняв ряд сюжетів про промисловість та сільське господарство Північного Кавказу.

У 1940–1970 роках працював режисером «Укркінохроніки». Одночасно протягом 1960–1970 років викладав на кінорежисерському факультеті Київського інституту театрального мистецтва. Помер у Києві 16 березня 1994 року.

Зняв фільми:

«Машинно-сінокісна станція» (1931; про сільське господарство);
«Подарунок Батьківщині» (1934; про сільське господарство);
«15 років Кабардино-Балкарській автономній області» (1932);
«Більшовицький врожай» (1936, разом з М. Поповим);
«Республіка юність» (1937);
«Жертви піратів врятовані» (1937);
«Радянський Карачай» (1938);
«Гірняки» (1939);
«Львів радянський» (1940, автор сценарію);
«Київ є і буде радянським» (1941);
«Битва за нашу Радянську Україну» (1943; разом із Олександром Довженком та Юлією Солнцевою);
«На радянському Дунаї» (1943);
«Перемога на Правобережній Україні» (1945; разом із Олександром Довженком та Юлією Солнцевою).
«За Карпатами» (1945);
«Пам'ятник Леніну» (1946, автор сценарію);
«Радянська Україна» (1947);
«Нова перемога мар'їнців» (1950);
«Знову в сім'ї єдиній» (1952);
«На фермах України» (1957);
«Поїзд дружби» (1960);
«Завжди з тобою» (1970).