Закінчив Віденський університет зі спеціалізацією з хірургії й акушерства. У 1846—1850 роках працював у Відні в пологовому будинку. У 1851 р. переїхав до Пешта, де очолив лікарню Святого Роха. З 1855 року також професор Будапештського університету.
У 1847 році, намагаючись зрозуміти причини післяпологової гарячки (сепсису) в багатьох породіль — і, зокрема, того факту, що летальність при пологах у лікарні на 30—50 % перевершувала летальність при домашніх пологах, Земмельвейс припустив, що інфекцію приносять з інфекційного та патологоанатомічного відділень лікарні. Лікарі в той час багато практикували в прозекторській, і приймати пологи часто прибігали просто від мерця, витерши руки носовими хустками. Земмельвейс зобов'язав персонал лікарні перед маніпуляціями з вагітними і породіллями знезаражувати руки зануренням їх у розчин хлорного вапна. Завдяки цьому летальність серед жінок і новонароджених впала більш ніж усемеро — з 18 до 2,5 %.
Однак гіпотеза Земмельвейса не знайшла швидкого визнання. Більше того, впровадження його відкриття зустрічало всілякі перешкоди. Відкриття Земмельвейса викликало різку хвилю критики як проти його відкриття, так і проти нього самого — колеги підіймали Земмельвейса на сміх і навіть цькували його. Директор клініки, доктор Кляйн, заборонив І. Ф. Земмельвейсу публікувати статистику зменшення летальності після впровадження стерилізації рук і вигнав його з роботи, незважаючи на те, що післяпологова летальність у клініці різко впала. Більше того, Кляйн заявив, що «вважатиме таку публікацію доносом». Земмельвейс писав листи провідним лікарям, виступав на лікарських конференціях, на власні кошти організовував навчання лікарів свого методу, видав окрему працю «Етіологія, сутність і профілактика пологової гарячки» (нім.Die Aetiologie, der Begriff und die Prophylaxis des Kindbettfiebers) у 1861 році. Однак за життя його метод так і не заслужив скільки-небудь широкого визнання, а по всьому світові тривала загибель породіль через післяпологовий сепсис.
Статистика жіночої смертності від пологової гарячки у Віденській лікарні в 1784—1849 рр.
Рік
Кіл-ть пологів
Кіл-ть смертей
Відсоток (%)
Коментарі
1784
284
6
2.1
Патологоанатомічні дослідження не проводился
1785
899
13
1.4
1786
1,151
5
0.4
1787
1,407
5
0.4
1788
1,425
5
0.4
1789
1,246
7
0.6
1790
1,326
10
0.8
1791
1,395
8
0.6
1792
1,579
14
0.9
1793
1,684
44
2.6
1794
1,768
7
0.4
1795
1,798
38
2.1
1796
1,904
22
1.2
1797
2,012
5
0.2
1798
2,046
5
0.2
1799
2,067
20
1.0
1800
2,070
41
2.0
1801
2,106
17
0.8
1802
2,346
9
0.4
1803
2,215
16
0.7
1804
2,022
8
0.4
1805
2,112
9
0.4
1806
1,875
13
0.7
1807
925
6
0.6
1808
855
7
0.8
1809
912
13
1.4
1810
744
6
0.8
1811
1,050
20
1.9
1812
1,419
9
0.6
1813
1,945
21
1.1
1814
2,062
66
3.2
1815
2,591
19
0.7
1816
2,410
12
0.5
1817
2,735
25
0.9
1818
2,568
56
2.2
1819
3,089
154
5.0
1820
2,998
75
2.5
1821
3,294
55
1.7
1822
3,066
26
0.8
1823
2,872
214
7.5
Початок проведення патологоанатомічних досліджень
1824
2,911
144
4.9
1825
2,594
229
8.8
1826
2,359
192
8.1
1827
2,367
51
2.2
1828
2,833
101
3.6
1829
3,012
140
4.6
1830
2,797
111
4.0
1831
3,353
222
6.6
1832
3,331
105
3.2
1833
3,737
197
5.3
1834
2,657
205
7.7
1835
2,573
143
5.6
1836
2,677
200
7.5
1837
2,765
251
9.1
1838
2,987
91
3.0
1839
2,781
151
5.4
1840
2,889
267
9.2
1841
3,036
237
7.8
Розділ клінік
1842
3,287
518
15.8
Далі цифри стосуються лише першої клініки
1843
3,060
274
9.0
1844
3,157
260
8.2
1845
3,492
241
6.9
1846
4,010
459
11.4
1847
3,490
176
5.0
Обробка рук розчином хлорного вапна почалася з середини травня
1848
3,556
45
1.3
1849
3,858
103
2.7
Земмельвейс пішов із клініки в березні
Ідея Земмельвейса викликала таке сильне несприйняття, що лікарське співтовариство не переконало навіть самогубство німецького лікаря Густава Міхаеліса, який одним із перших застосував на практиці ідеї Земмельвейса і домігся зниження летальності серед своїх пацієнток, але наклав на себе руки через усвідомлення власної нездатності змінити загальну думку лікарської спільноти і смерть близької людини від післяпологової гарячки.
Могила Земмельвейса в Будапешті
Протягом кількох років Земмельвейс страждав на психічне захворювання. Є дані, що його колега з Пештського університету і сімейний лікар Янош Баласса склав документ, згідно з яким було рекомендовано направити Земмельвейса в психіатричну лікарню. 30 липня 1865 року Фердинанд Ріттер фон Гебра обманом заманив його відвідати божевільню в Деблінгу під Віднем. Коли Земмельвейс усе зрозумів і спробував утекти, співробітники лікарні побили його, одягли в гамівну сорочку і помістили в темну кімнату. Як лікування, йому записали проносне і обливання холодною водою.
Зацькований Земмельвейс закінчив своє життя в психлікарні, де на тлі загострення захворювання був жорстоко побитий медичним персоналом і помер від того ж сепсису, від якого помирали жінки-породіллі до його відкриття[7]. Похований на будапештському цвинтарі Керепеші.
Пам'ять
Своє відкриття Ігнац Земмельвейс зробив на 18 років раніше від Лістера. Піонерська роль Земмельвейса у винаході та впровадженні асептики була визнана тільки після його смерті.
Ім'ям Земмельвейса названий Будапештський університет медицини і спорту.
У 1906 році в Будапешті, на пожертви лікарів усього світу, Земмельвейсу встановили пам'ятник, на якому написано — «Рятівникові матерів» (скульптор Алайош Штробль).
У будинку, де в Будапешті жив Земмельвейс, працює Музей історії медицини Земмельвейса.
У психології є термін Рефлекс Земмельвейса, яким позначають заперечення нових даних на підставі того, що вони суперечать усталеним уявленням.
Зображений на поштових марках Угорщини 1965, ФРН 1956 і Австрії 1965 року.
Бібліографія
Біографію Земмельвейса аналізує Франтішек Пачнер у своїх книгах: «І. Ф. Земмельвейс»(1948) та «За життя матерів. Трагедія життя І. Ф. Земмельвейса» (1959) (чеськ."I. F. Semmelweis"[8], чеськ."Za z̆ivoty matek; z̆ivotní drama I.F. Semmelweise". Frantis̆ek Pachner[9]), є переклад російською (1963 р). Також є англомовні видання, наприклад 2016 року «Дитяча гарячка та трагічне життя Ігназа Земмельвейса»[10].
