PROFILPELAJAR.COM

Іванов Ілля Іванович
Іванов Ілля Іванович
Народився	1904 ; Херсон, Російська імперія
Помер	1979
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Ілля Іванович Іванов (нар. 1904(1904), місто Херсон Херсонської губернії — 1979) — український радянський партійний та господарський діяч. Член ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань. Його іменем заборонено називати вулиці й будь-які топонімічні обєкти України згідно з Законом про декомунізацію.

Біографія

Народився у родині робітника лісопильного заводу-машиніста. У 1912—1916 роках — учень початкової школі. З 1916 року був учнем у ремісників.

У лютому 1918 — червні 1919 року — помічник експедитора редакції газети «Борьба» в Херсоні. У червні 1919 — червні 1920 року — безробітний. У червні 1920 — листопаді 1922 року — юнга-моторист Дніпровської військової флотилії. У листопаді 1922 — січні 1924 року — матрос пароплаву «Чичерин» в Одесі та Новоросійську. У січні — вересні 1924 року — моторист катеру «Метеор» в Херсоні. У 1924 році вступив до комсомолу.

У вересні 1924 — червні 1926 року — учень робітничого факультету в Одесі. У червні 1926 — вересні 1929 року — мастильник, машиніст Нижньо-Дніпровського пароплавства у Херсоні. Одночасно навчався у Херсонському вечірньому морському технікумі, який закінчив у 1929 році.

Член ВКП(б) з жовтня 1927 року.

У вересні 1929 — червні 1933 року — студент металургійного факультету Ленінградського металургійного інституту, здобув кваліфікацію інженера-металурга.

У червні 1933 — вересні 1936 року — помічник майстра, змінний інженер, заступник начальника мартенівського цеху з обладнання металургійного заводу міста Красний Сулін Азово-Чорноморського краю. У вересні 1936 — лютому 1937 року — начальник другої зміни, у лютому — жовтні 1937 року — головний металург, у жовтні 1937 — травні 1938 року — головний інженер, заступник директора Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

У травні 1938 — січні 1939 року — 1-й секретар Сумського міського комітету КП(б) України.

У січні 1939 — 26 грудня 1940 року — 2-й секретар Сумського обласного комітету КП(б) України.

У листопаді 1940 — грудні 1943 року — завідувач відділу кадрів чорної металургії Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У грудні 1943 — грудні 1945 року — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б) України.

У грудні 1945 — січні 1950 року — 1-й секретар Сумського обласного і міського комітетів КП(б) України.

У квітні 1950 — травні 1951 року — слухач курсів перших секретарів обкомів, крайкомів і ЦК національних комппартій при ЦК ВКП(б) у Москві. У травні — вересні 1951 року — інспектор ЦК КП(б) України.

5 вересня 1951 — 29 квітня 1952 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б) України. Звільнений з посади 1-го секретаря Запорізького обкому КП(б)У постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 24 квітня 1952 року «за безвідповідальне ставлення до завершення збирання та зачищення площ, припущення великих втрат бавовни-сирцю та неправильну інформацію ЦК КП(б)У щодо закінчення збирання бавовни врожаю 1951 року у колгоспах області на усіх площах».

У травні — вересні 1952 року — інспектор ЦК КП(б) України.

У вересні 1952 — квітні 1953 року — заступник міністра легкої промисловості Української РСР.

З квітня по жовтень 1953 року — начальник «Укрголовмашдеталі» Міністерства легкої і харчової промисловості Української РСР.

У жовтні 1953 — лютому 1954 року — заступник міністра промисловості товарів широкого вжитку Української РСР.

У лютому 1954 — липні 1957 року — заступник міністра чорної металургії Української РСР.

У липні 1957 — травні 1960 року — начальник Управління робітничого постачання Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району.

З травні 1960 року — на пенсії в Дніпропетровську. Помер в червні 1979.

Родина

Батько, Іван, працював машиністом на лісопильному заводі до смерті у 1913 році. Мати Олена Василівна (1880 р.н.) залишилася вдовою з трьома малолітніми дітьми і, не маючи засобів до існування, була змушена працювати за наймом.

Дружина Марія Дем'янівна (1907 р.н.), домогосподарка. Сини: Володимир (1928 р.н.) та Віталій (1941 р.н.).