У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою:
Іванківці.
Іва́нківці — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Новогуйвинської селищної громади. Населення — 489 осіб.
До Другої світової війни — Янківці.
Історія
Поруч з селом поселення І тис. до н. е., III—V ти ХІІ-ХІІІ ст.ст. н. е.
Село Янківці (пол. Jankowce) відоме з 1593 року у володінні пана Янковського.[1]
В 1645 році брацлавський хорунжий Ян Дзік відписав Янківці Київському підстолію Михайлу Аксаку[2].
У 1776 році Юзефа Гаврилівна Аксак продає маєток Войцеху Схабіцькому гербу Ястшембець. Згодом землі перейшли до його онука, Михайла-Нарциса сина Антонія Схабіцького. Михайло не мав власних дітей, тому землі відписав своїм сестрам. Постійно проживав у своєму маєтку Янківці.
Православна церква в селі з 1856 року, а 1863 року відкрито церковно-парафіяльну школу.
Помер Схабіцький на початку 1883 року, а село успадкував його племінник Модест Єзерський, котрий у 1892 році перебудував маєток в центі села.
У 1906 році Янківці, село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 6. Дворів 101, мешканців 704[3].
Наступним власником села став російський генерал-майор Баскаков Веніамін Іванович[4].
Маєток польського шляхтича Модеста Єзерського, що знаходиться в іванківцях, заріс чагарниками. Від руйнування його рятують велосипедисти-волонтери з Житомира.[5]
Див. також
Примітки
Джерела
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
- Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе / Временная комиссия для разбора древних актов, Київська археографічна комісія. — Киев: типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. Ч. 7. Т. 1: Акты заселений Юго-Западной России от половины XIII до половины XV в. — 1886. — 746 с. разд. паг.
Посилання
