1940 року закінчив навчання в Київському університеті. По червень 1941-го викладав російську літературу в Станіславському державному учительському інституті. При евакуації державних установ з Станіслава відряджений до Києва з документами інституту.
Могила Юрія та Олексія Івакіних, Байкове кладовище
Досліджував творчу спадщину Т. Г. Шевченка, створив науковий коментар до його творів, працював над їх інтерпретацією, вивчав стиль політичної поезії Кобзаря. Студіював творчі зв'язки поета з російськими письменниками («Т. Г. Шевченко і В. Курочкін», 1957), виступав з «Нотатками шевченкознавця» у журналі «Радянське літературознавство», де висвітлював окремі питання дослідження творчості поета. Брав участь у текстологічній підготовці десятитомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 6. К., 1957) та шеститомного «Повного зібрання творів» (т. 2, 5. К., 1963-64).
Помер 7 березня 1983 року. Похований на Байковому кладовищі разом з батьком.
1964 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії до заслання»,
1968 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії 1847—1861 pp.»
1984 — «Поезія Шевченка періоду заслання»,
1986 — «Нотатки шевченкознавця».
У співавторстві:
1975 — «Шевченкознавство. Підсумки й проблеми»,
1980 — «Творчий метод і поетика Шевченка».
Брав участь у приготуванні академічних видань творів Шевченка — в 1957 та 1963—64 роках,
1976—1977 — «Шевченківського словника».
Займався вивченням російської поезії початку XX століття, зокрема, творчості В. Брюсова. Писав літературні пародії, гумористичні оповідання, фейлетони — збірки
1970 — «Парнаський цирульник»,
1971 — «Пародії»,
1973 — «Книжка пародій», «Пересміхи»,
1975 — «Гіперболи», 1985 року видана в Софії болгарською мовою,
1979 — «Від великого до смішного», «Гумор і сатира»,
1982 — «Залп».
Писав памфлети «на злобу дня»: «Злий собака Піночет», «Обирали президента…», «Твердолоб».
Посмертно вийшли «Гіперболи» (1983) — в перекладі болгарською мовою, та «Гумор і сатира» (1986).
