Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (грудень 2023)

Шаблон:Кінематограф Європи Європейське кіно — збірна назва для європейських кіношкіл.
Європейське кіно — найстарше у світі. За популярністю навіть у самій Європі воно поступається американському, але, з поваги до кінокритиків, можливо, навіть перевершує саме себе. Європейське кіно прийнято вважати академічним, хоча і в Європі знімаються комерційні касові фільми. На відміну від американського кіно, європейське часто спонсорується державою.
За час існування європейського кіно в ньому виникали різні течії і напрями: німецький експресіонізм, італійський неореалізм, французька нова хвиля, Догма 95.

Перед Першою світовою війною фактично в кожній європейській країні з'явилися свої національні кіностудії. У малих країнах їх було по дві-три, а у великих, таких як Франція та Німеччина, по кілька десятків. Звичайно, війна завдала значних втрат виробництву фільмів, але все ж багато студій вижили і навіть підняли художній рівень європейського фільму до небаченого раніше рівня.

В європейському кіно з'являються принципово нові напрями:

• Французький імпресіонізм.
• Німецький експресіонізм.
• Дадаїзм.
• Сюрреалізм.

З 1970 року європейський кінематограф подарував світу багато гідних уваги картин і режисерів. Усе більш поширеним стає спільне виробництво, коли кошти й акторів для фільму надає не одна країна, а дві або декілька. Деякі з ранніх спроб такого роду були не дуже обнадійливими. На них озброїлися критики, а публіка не балувала своєю увагою. Проте такі картини, як "Кінотеатр «Парадізо» Джузеппе Торнаторе (Італія-Франція) і трилогія Кшиштофа Кислєвського «Три кольори: синій, білий, червоний» (Франція — Швейцарія — Польща), удостоєні багатьох призів, довели плідність подібної співпраці.

Та все ж турбота про процвітання національної кіно-промисловості залишається в Європі головним питанням. Французькі та італійські картини як і раніше мають велику популярність у всьому світі. Але навіть у цих країнах на 2007 рік дуже мало з'явилося робіт, які могли б змагатися з досягненнями «нової хвилі» 1960-х років. Кінематографісти Данії і Швеції також перебувають у тіні минулого.

• Каннський кінофестиваль
• Венеційський кінофестиваль
• Варшавський кінофестиваль
• Берлінський міжнародний кінофестиваль
• Дублінський міжнародний кінофестиваль
• Стамбульський міжнародний кінофестиваль
• Кінофестиваль у Карлових Варах
• Краківський кінофестиваль
• Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість»
• Одеський міжнародний кінофестиваль
• Міжнародний кінофестиваль у Локарно
• Лондонський кінофестиваль
• Норвезький міжнародний кінофестиваль
• Нідерландський кінофестиваль
• Роттердамський міжнародний кінофестиваль
• Сараєвський кінофестиваль
• Римський міжнародний кінофестиваль
• Міжнародний кінофестиваль у Салоніках
• Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
• Московський міжнародний кінофестиваль
• Кінофестиваль у Тампере

• Європейський кіноприз
• Премія БАФТА (Велика Британія)
• «Гойя» (Іспанія)
• «Сезар» (Франція)

• Європейська кіноакадемія

• Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми / пер. з рос. С.В. Мірошніченко, ред. А.Ф. Парамонов. — Харків, 2007. — 328 с. — ISBN 966-8246-59-4.

Європейський кінематограф у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Кінематограф»
	Портал «Європа»

• european-films.net — Огляди, трейлери, інтерв'ю, новини і анонси останніх і майбутніх фільмів Європи
• Cineuropa [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• European Cinema Research Forum [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• European Film Promotion [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про кінематограф. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.