Ідея концентрації євреїв в гето була висунута Адольфом Гітлером в 1939 році[3]. Перші гето почали створюватися на території окупованої німцями Польщі. В гето, створені на окупованих нацистами територіях СРСР і країн Східної Європи примусово, під загрозою смерті, переселяли всіх євреїв, в тому числі євреїв із Західної Європи.
Всі гето, на думку істориків, умовно можна розділити на два основних типи: «відкриті» і «закриті». Відкриті гето, без фізичної ізоляції євреїв в окремому охороняється кварталі, існували тільки до знищення жителів або їх переселення в «закриті» гето або депортації в табори. При переселенні в гето євреям дозволялося взяти з собою тільки особисті речі; іншу власність належало залишити. Гето було страшно перенаселені, жителі голодували, страждали від холоду і хвороб.
Природною реакцією на переселення були акції опору в'язнів гето — колективні та індивідуальні, спонтанні і сплановані.
«Довідник про табори, тюрми та гето на окупованій території України» наводить 304 гето на території України[4]. За даними російського історика І. Альтмана, на території України було створено 442 гето, близько 60 % з них були в межах кордонів України на 1939[5].
↑Jerusalem, Ассоциация по изучению еврейских общин, Иерусалим. The Society for Research on Jewish Communities,. Львов. Электронная еврейская энциклопедия. eleven.co.il. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
↑Jerusalem, Ассоциация по изучению еврейских общин, Иерусалим. The Society for Research on Jewish Communities,. Черновцы. Электронная еврейская энциклопедия. eleven.co.il. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
↑Jerusalem, Ассоциация по изучению еврейских общин, Иерусалим. The Society for Research on Jewish Communities,. гето. Электронная еврейская энциклопедия. eleven.co.il. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
