PROFILPELAJAR.COM

	Хіраґана
Походження	く
JIS X 0213	1-4-16
Unicode	3050
	Катакана
Походження	ク
JIS X 0213	1-5-16
Unicode	U+30B0
	Вимова • Мови • Клас
МФА	gɯ
Мови	ja
Звук	дзвінкий
	Транслітерація
Кирилиця	ҐУ
Латинка	GU

	Хіраґана
Походження	久
JIS X 0213	1-4-15
Unicode	304F
	Катакана
Походження	久
JIS X 0213	1-5-15
Unicode	U+30AF
	Вимова • Мови • Клас
МФА	kɯ
Мови	ja, ain
Звук	чистий
	Транслітерація
Кирилиця	КУ
Латинка	KU

く або ク (/ku/; МФА: [ku] • [kɯ]; укр. ку) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 3-го рядка 2-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Має похідні дзвінкі звуки — ぐ або グ (/gu/; МФА: [gu] • [gɯ]; укр. ґу).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного задньопіднебінного приголосного звука та одного неогубленого голосного заднього ряду високого піднесення /u/ (う). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий задньопіднебінний проривний:	/k/ →	く	[kɯ]	(основний звук)
Дзвінкий задньопіднебінний проривний:	/g/ →	ぐ	[gɯ]	(похідний звук)
Задньопіднебінний носовий:	/ŋ/ →	く゚	[ŋɯ]	(на письмі практично не використовується)

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

Порядок ґодзюону: 8.
Порядок іроха: 28. Між お і や.

Абетки

Хіраґана: く

Походить від скорописного написання ієрогліфа 久 (ку, давнішній).

Катакана: ク

Походить від скорописного написання лівої частини ієрогліфа 久 (ку, давнішній).

Манйоґана: 久 • 九 • 口 • 丘 • 苦 • 鳩 • 来

Транслітерації

く

Кирилиця:
Система Поліванова: КУ (ку).

Альтернативні системи: КУ (ку).
Латинка
Система Хепберна: KU (ku).

Японська система: KU (ku).

JIS X 4063: ku

Айнська система: KU (ku).

ぐ

Кирилиця:
Система Поліванова: ҐУ (ґу).

Альтернативні системи: ҐУ (ґу).
Латинка
Система Хепберна: GU (gu).

Японська система: GU (gu).

JIS X 4063: gu

Айнська система: GU (gu).

Інші системи передачі

Шрифт Брайля:
●●
－－
－●
Радіоабетка: КУрабу но КУ (クラブのク; «ку» клубу)
Абетка Морзе: ・・・－

Джерела та література

『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

『日本語の教育くら研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

山田孝雄著『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. (англ.), (рос.)
Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.
Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.

Посилання

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
ヴ в	ゝ		る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
ヶ		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
ー		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
Шаблон • Обговорення • Проєкт