PROFILPELAJAR.COM

Ґюнтер Зімон
Ґюнтер Зімон
нім. Günther Simon
Народився	11 травня 1925 ; Берлін, Вільна держава Пруссія
Помер	25 червня 1972 (47 років) ; Східний Берлін
Поховання	Доротеенштадтський цвинтарd
Громадянство	НДР
Діяльність	актор, актор озвучування, актор театру, кіноактор, телеактор
Роки діяльності	з 1948
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Соціалістична єдина партія Німеччини
IMDb	nm0800166
	Нагороди та премії
	Ґюнтер Зімон у Вікісховищі

Гюнтер Зімон (нім. Günther Simon; 11 травня 1925, Берлін — 25 червня 1972 там же) — німецький актор. Здобув славу завдяки ролям у декількох фільмах DEFA .

Життєпис

Син банкіра Фрідріха Зімона вже під час свого навчання у школі відвідував приватну драматичну школу. Під час свого перебування в Імперській службі праці він добровільно подався до десантників у серпні 1943 року. У 1943 році він приєднався до НСДАП.^[5] Під час вторгнення союзників він працював у Нормандії і потрапив у полон до американців, який він провів у таборі для полонених в Колорадо. У місцевому табірному театрі набирався свого першого сценічного досвіду.

Після війни він з 1947 року брав уроки акторської майстерності у Карла Майснера при театрі Гебеля. Дебютував у театрі міста Кьотен в «Урагані» Димитрія Чеглова. З 1948 по 1950 рр. грав у театрі Шверина, де познайомився з дружиною Маргаритою, танцівницею. З 1950 по 1951 рік Зімон працював у державному театрі Саксонії у Дрездені, а потім недовго в у Лейпцигу.

З 1951 року Зімон також отримував ролі у фільмах. Незважаючи не дуже підходяще за класом минуле життя, він був обраний у 1952 році на головну роль у розробці двосерійного фільму-адаптації життя комуністичного лідера Ернста Тельмана. Зіймон сприйняв фільм рішуче і намагався також особисто відповідати представленій ролі. Він приєднався до SED і став членом центрального партійного керівництва студії DEFA.

У наступні роки Зімон завжди грав зразкових соціалістів, селян, робітників і дбайливих чиновників. З середини 1960-х років він також втілював цих персонажів на телебаченні. Іноді, однак, він також отримував ролі, які не відповідали цьому кліше, як у фільмі Дружина Лота, де він реагує з нерозумінням на своєї дружини до емансипації, або як батька Зіттербаке в Альфонс Зіттербаке, де він зміг випробувати свої комедіантські навички.

У Ґюнтера Зімона та його дружини Маргаритою народилося троє синів і одна дочка.

Його могила знаходиться на кладовищі Доротеенштадт у Берліні.

Фільмографія

1952: Засуджене село
1953: Анна Сюзанна
1953: Куртка як штани
1954: Ернст Тельман — син свого класу
1955: Ернст Тельман — провідник свого класу
1956: Тоді в Парижі
1956: Місце зустрічі Айме
1956: Три дівчини у фіналі
1956: Берлінський романс
1956: Корабель мрії
1957: Шериф Тедді
1957: Не забувайте мою Траудель
1957: Тінко
1958: Пісня матросів
1958: Чорний батальйон (Чорний прапор)
1958: Моя дружина робить музику
1958: Шукач сонця
1958: Кажанячий ескадрон
1958: Лотерейний швед
1959: Сента збивається
1959: Мовчазна зірка
1959: Старе кохання
1960: Один з нас
1960: Болотний пес
1960: Котрим сьогодні за сорок
1960: Немає проблем з Клеопатрою
1961: Лікарі
1961: Сукня
1961: Незнайомець
1961: Жменька нот
1962: Туман
1962: Отрута (телефільм)
1962: На французьких камінах
1963: Секретний архів на Ельбі
1964: Чорний оксамит
1964: Прелюдія 11
1964: Пісня трубача
1964: У мене ще немає назви
1965: Дружина Лота
1965: Весна потребує часу
1965: Коли виростеш, любий Адаме
1965: Резервний герой
1966: Альфонс Зіттербаке
1966: Подорож до шлюбного ліжка
1966: Блукаючі вогні і полумя (двосерійний телефільм)
1967: Хліб і троянди
1967-69: Круп і Краузе (телефільм з п'яти частин)
1968: Героїн
1969: Підозра на померлого
1970: Тому що я люблю тебе …
1971: KLK до PTX — Червона каплиця
1972: Небезпечна подорож
1972: Стиглі вишні

Відзнаки

1954: Національна премія НДР 1-го класу за Ернст Тельман — син свого класу в колективі
1955: Премія Генріха Грайфа II-го Класу за синхронізацію Пісні про людину
1956: Карловарський міжнародний кінофестиваль: Кращий актор за Ернст Тельман — син свого класу і Ернст Тельман — провідник свого класу^[6]
1969: Національна премія НДР 1-го класу за Крупп і Краузе / Краузе і Крупп, колективно

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Зимон Гюнтер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ ^а ^б Filmportal.de — 2005.
d:Track:Q15706812
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Waibel H. Diener vieler Herren: Ehemalige NS-Funktionäre in der SBZ/DDR — С. 314. — ISBN 978-3-631-63542-1
d:Track:Q15444999 d:Track:Q20597457
↑ Гаррі Вайбель : Слуга багатьох майстрів.
↑ Новий час з 1-го.

Література

Konrad Wolf über Günther Simon in Prisma, Kino- und Fernseh-Almanach Nr. 4. Henschelverlag, Berlin 1973, ISSN 0323-5599.
Bernd-Rainer Barth: Simon, Günther. Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 2, Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.