PROFILPELAJAR.COM

Природний заповідник «Ґорґани»
	Зимові Горгани Зимові Горгани
	48°27′09″ пн. ш. 24°14′00″ сх. д. / 48.4525° пн. ш. 24.233333333333° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна; Івано-Франківська область,; Надвірнянський район
Найближче місто	Яремче
Площа	5344 га
Засновано	1996 р.
Оператор	Міністерство енергетики та захисту довкілля України
Об'єкт №:	1133ter-070
Статус:	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Вебсторінка	Офіційний сайт
	Ґорґани (заповідник) (Івано-Франківська область)
	Ґорґани у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ґорґани (значення).

«Ґорґа́ни» — природний заповідник в Українських Карпатах. Розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області, в районі Довбушанських Ґорґан.

Площа 5344 га. Заснований 1996 року. Створений для збереження реліктової кедрової сосни європейської (Pinus cembra). Територія заповідника має типові для району Ґорґан геоморфологічну будову, структуру рослинного покриву і тваринного світу, тому заповідник становить велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття району та Українських Карпат загалом. У 2005 році йому було надано статус «державний заповідник».

З 13 липня 2017 року ділянка заповідника «Ґорґани» площею 753,48 га входить у Світову спадщину ЮНЕСКО як один з масивів букових пралісів Карпат та інших регіонів Європи^[1].

Історія

У 1940 році Рада Народних Комісарів УРСР хотіла організувати заповідник у Ґорґанах, площею 50 тис. га, однак цьому перешкодила Друга світова війна. А в 50–70-х роках на території Надвірнянського лісокомбінату було створено декілька заказників (наприклад заказник Садки) і пам'яток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Ґорґан збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році тут було організовано Ґорґанське заповідне лісництво. Тоді на місці цього лісництва хотіли створити заповідник. Але лише 12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України було організовано природний заповідник «Ґорґани». Територія заповідника становить 5344,2 га.

Охоронна зона

Згідно з Положенням про охоронну зону природного заповідника «Ґорґани»^[2] довкола периметра заповідника з території прилеглих лісових кварталів було сформовано охоронну буферну зону для забезпечення природоохоронного режиму абсолютної заповідності. Земельні ділянки у землекористувачів не вилучались. Площа зони на момент створення становила 3852,8 га. Протягом наступних років територію охоронної зони було зменшено: у 2004 р. на 133,1 га^[3], у 2005 р. на 6,114 га^[4]. Станом на сьогодні площа охоронної зони становить 3712,89 га.

В охоронній зоні заборонена рубка головного користування, будівництво, облаштування місць для масового відпочинку населення, риболовля, полювання або вилов звірів без дозволу Кабінету Міністрів України для цілей, відмінних від наукових.

Розташування та природні умови

Природний заповідник «Ґорґани» розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан — найбільш недоступної високогірної кам'янистої частини Українських Карпат. Довбушанський масив — один із трьох основних масивів Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам'янистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами й стрімко спадними північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини — Довбушанка (1754) та Ведмежик (1736).

Тут беруть свій початок такі гірські потоки: Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун, які є правими притоками р. Бистриці Надвірнянської.

Середньорічна температура від +5 до 0 °C. Річна кількість опадів становить від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив стійкий із середньою потужністю 40 см.

Ґрунтовий покрив складається переважно з лісових буроземних, дерново-буроземних ґрунтів та гірсько-лучних буроземів.

Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних видів. Ліси займають 84 % площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково-ялицево-смерекових (27 %), смереково-ялицево-букових (3,3 %) та чистих смерекових (44,5 %) лісів.

Флора і фауна

Фауна

У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи. У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Іхтіофауна представлена 12 видами риб. Панівним видом у річках є пструг струмковий. З круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Серед земноводних найчисленнішою є жаба трав'яна. Вона зустрічається по всій території заповідника. У калюжах та заплавах потоків живуть тритони великий, гірський і карпатський, кумка жовточерева. У нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається саламандра вогняна. Всього на заповідній території відмічено 9 видів земноводних.

Герпетофауна заповідника бідна — всього 6 видів: веретільниця ламка, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна, які є панівними видами. Фауна птахів налічує 135 видів. У нижніх частинах гір трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпат: різні види дятлів, мухоловок, вільшанок, в'юркових. У хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий, чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, золотомушка жовточуба, орябок. Біля верхньої межі лісу та па лісових галявинах зустрічаються глушець, дрізд гірський, щеврик лісовий. У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський.

На берегах численних потоків зрідка гніздяться пронурок та плиска гірська, а на нижніх ділянках течії — плиска біла та набережник. З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструбів великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту. Фауна ссавців представлена 45 видами. Звичними в заповіднику є олень благородний, сарна, вепр, заєць-русак, вивірка звичайна. Мешкає тут 18 видів дрібних ссавців — мишоподібних гризунів. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка заходять вовки.

З фауни 20 видів є рідкісними та занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони альпійський і карпатський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, дятел білоспинний, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.

Флора

На території заповідника росте 402 види вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 75 родин, 236 родів. Значна частина видів рідкісні, ендемічні й реліктові. Особливу групу (20 видів, або 5 %) становлять види, занесені до Червоної книги України. Найрідкіснішими з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцеподібні, язичок зелений, місячниця гірська.

Значна частина видів флори заповідника (19) є регіонально рідкісною: аконіт строкатий, дзвоники пилчасті, стародуб альпійський, відкасник безстеблий та інші. Про значний вік флори та її самобутність свідчить наявність реліктових та ендемічних видів. Зокрема, з реліктів зустрічаються гронянка багатороздільна, страусове перо звичайне, блехнум колосистий, баранець звичайний, вовче лико звичайне. Ендемічних видів 18, серед них королиця круглолиста, тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська, фіалка відхилена та інші.

Стан охорони біорізноманіття

До 2013 року в заповіднику існував незаконний розплідник новорічних ялинок, який був закритий після звернення громадськості до Генеральної прокуратури України^[5]. У 2012 році в заповіднику була спроба незаконного вилучення землі площею 0,2 га, яка була припинена правоохоронними органами.

Контактна інформація

Поштова адреса: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Комарова, 7

Див. також

Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини

Галерея

Примітки

↑ Букові ліси на Львівщині стали світовим надбанням ЮНЕСКО [Архівовано 16 липня 2017 у Wayback Machine.] tvoemisto.tv, 14.07.2017
↑ Розпорядження Івано-Франківської ОДА № 62 від 03.02.1997 р.
↑ Розпорядження Івано-Франківської ОДА № 220 від 14.04.2004 р.
↑ Рішення Івано-Франківської обласної Ради № 724-19/2005 від 15.12.2005 р.
↑ Борейко В. Е., Паламарчук А. О. Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима 2003—2013. / Мат. независимого расследования. — К.: КЭКЦ, 2014. — 128 с.