Ґирлиґа і ціп — символи, вживані в Стародавньому Єгипті. Первісно вони були атрибутами Осіріса, потім стали знаками влади фараона[1]. Ґирлиґа (гека) мала символізувати царську владу, а ціп (нехаха) — плодючість землі[1].
Найраніший відомий зразок царського жезла-ґирлиґи походить з Герзейської культури (доба Наґада II), знайдений у гробниці U547 в Абідосі. На пізні додинастичні часи ґирлиґа вже була узвичаєним клейнодом царя. Ціп первісно використовувався окремо, фігуруючи на деяких найраніших зображеннях царського церемоніалу. Приблизно ближче до часу Другої династії ґирлиґа і ціп починають використовуватися в парі.
Єдиний збережений екземпляр комплекту ґирлиґи і ціпа походить з гробниці Тутанхамона[2]. Їхні держаки зроблені з бронзи, покритої почерговими смужками смальти, обсидіану і золота, а намистини ціпа виконані з позолоченого дерева[3].
Традиційно ці клейноди тримали перехрещеними на грудях. Вони, здогадно, представляли правителя як пастуха, чия милість значно поміркована його могутністю[2].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґирлиґа і ціп
Згідно з тлумаченням Тобі Вілкінсона, ціп вживався для поганяння худоби, отже, він був символом примусової влади правителя: подібно пастуху стада, правитель спонукав своїх підданих так само, як обмежував їх[4]. Е. А. Волліс Бадж припускає, що це ціп для обмолоту зерна[5].
Примітки
↑ абSteele, Philip (2002). Ancient Egypt. The Rosen Publishing Group. с. 12. ISBN1435851730.
