Ярославський Василь Іванович
Василь Іванович Ярославський (бл. 1780—1860-і) — український архітектор, землемір.[1] Творчий та життєвий шляхВ. І. Ярославський народився у селі Тростянець Охтирського повіту Харківської губернії у сім'ї дячка місцевої церкви Вознесіння Господнього Івана Антоновича та Марії Василівни Ярославських. Дитинство провів у Боромлі, Охтирці, Красному Куті. Племінник архітектора П. А. Ярославського. 14 грудня 1797 р. закінчив казенне училище у Харкові, того ж дня був зарахований канцеляристом у Слобідсько-Українське губернське правління. У 1799 р. працював вчителем дітей сумських дворян, жив у Басах, у генеральші Параскеви Штеричевої. У 1800—1806 рр., з перервами, освоював архітектурно-будівельну справу помічником О. О. Паліцина. У своїй творчості використовував стильові принципи ампіру. Постійний активний член літературно-мистецького гуртка Паліцинська академія. 28 квітня 1798 р. отримав чин колезького реєстратора за участь у складанні атласу Слобідсько-Української губернії. 31 грудня 1802 р. отримав чин губернського секретаря. Під керівництвом наставника:
З 16 лютого 1806 р. по 04 травня 1808 р. — помічник столоначальника Державного Адміралтейського департаменту Російської імперії. Отримавши атестат з архітектури від професора Академії мистецтв Захарова, з квітня 1808 р. по 1816 р. працював херсонським губернським архітектором, з осені 1811 р. по осінь 1817 р. — також і херсонським губернським землеміром. На посаді губернського архітектора склав велику кількість проектів і кошторисів на спорудження і ремонт об’єктів цивільного будівництва у Херсонській губернії: державних установ, поштових станцій, медичних закладів, гімназій, в’язниць, ринків, провіантських магазинів, доріг, мостів, гатей та ін. Серед землемірних робіт: опис державних риболовель Херсонського повіту (1812—1813), складання плану м. Херсон з приміськими хуторами (1814—1815), карти Херсонської губернії (1816). Протягом 1814—1816 рр. як землемір і архітектор брав активну участь у переселенні селян з білоруських губерній на територію Херсонського повіту і заснування ними населених пунктів Засілля, Маліївка, Снігурівка, Явкине (т. зв. «водворіння бобилецьких селян»): складав плани земель, типові кошториси на будівництво мазанок і кам'яниць з сіньми і комірчинами, дерев'яних молитовних домів на кам’яних фундаментах з дзвіницями, а також наглядав за будівництвом[2]. Не був погоджений проект пам'ятника лікарю Д. Говарду (1817), який споруджено за проектом В. Стасова під керівництвом землеміра Гречини. У 1817—1821 рр. — радник Херсонської казенної палати. У 1820—1830-х роках Ярославський займав посади радника Таврійського, а згодом Тульського губернських правлінь. Після виходу у відставку оселився у Сумах на Слобожанщині[1], де і прожив решту життя. Тоді ж написав спогади під назвою «Таємна сповідь про моє життя і справи і про осіб, з якими я мав зв’язки і відносини», які є цінним історичним джерелом. Одружений не був. Двоє позашлюбних дітей померли у ранньому віці. Джерела та літератураО.Десятниченко — «Паліцинськими стежками», видавництво «Водний спектр Джі Ем Пі», Харків, 2018.[3][4]
Data uk/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C %D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Tidak ditemukan |