PROFILPELAJAR.COM

Йосиф Ярина
Йосиф Ярина
Народився	20 лютого 1788; Котань, дукельський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрія
Помер	15 вересня 1817 (29 років); Львів, Австрія
Національність	українець
Діяльність	богослов, філософ, письменник, педагог
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Конфесія	греко-католик
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярина (значення).

Йосиф Ярина (20 лютого 1788, Котань^[1], дукельського округу, тепер Польща — 15 вересня 1817, Львів) — український богослов і педагог, філософ, поет і літературознавець, професор Львівського університету. Автор наукових статей з історико-філософських проблем, літературних рецензій і поетичних творів латинською та німецькою мовою.

Життєпис

Народився Йосиф Ярина у 1788 році на Лемківщині, в селі Котань (деканат Дукля), що в Західній Галичині — тепер на території Польщі — у сім'ї греко-католицького священника. Згодом пароха в Радоцині.

Середню освіту здобув у містах Бардієві та Кошицях (тепер Словаччина). У 1813 році закінчив Барбареум у Відні, де отримав наукові ступені доктора філософії і теології. Цього ж року починає викладати у Львівському ліцеї. Тут у 1815 році він отримав посаду надзвичайного професора моральної теології, пасторальної теології і філософії, а у 1817 році — і педагогіки.

Публічний екзаменатор у клопотаннях про духовні посади латинського і візантійського обрядів.

Помер 15 вересня 1817 року в Львові, у 29-річному віці. Причини смерті невідомі.

Спогади сучасників

Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Колеги і студенти відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань.

Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви. Щоденно Йосиф Ярина читав три-, чотиригодинні лекції, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідного краю.
...
твердив, що шкільна освіта є даремною, якщо її не підтримує Муза рими. Тож і сам залюбки віршував.^[2].

Література

Державний архів Львівської області, Ф.26, Оп.5, Спр.2256.
Красовський І. Діячі Науки і Культури Лемківщини. Торонто-Львів. 2000. С.84. [Архівовано 22 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Тарнович Ю. Історія Лемківщини. Львів 1936.
Finkel L., Starzynski S. Historia uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894. Cz.І. S.184-185.
Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] S.51-69.

Примітки

↑ Метрика вроджень парафії Крампна з дочерною Котань (латиною) . 1784-1836. Архів оригіналу за 3 липня 2018. [Архівовано 2018-07-03 у Wayback Machine.]
↑ Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.