Дмитро Гаврилович Яновський (нар. 1869 – пом. 9 травня 1942)^[1] – правник, мировий посередник, дійсний статський радник, Київський віце-губернатор, Полтавський губернський староста Української Держави Павла Скоропадського у період з 20.11.1918 по 27.11.1918.

Походив зі старовинного священницького та козацько-старшинського роду Полтавської губернії, котрий потім отримав дворянські привілеї. Закінчив Київський університет у 1890 році^[2].

Дружина: Надія Миколаївна Сумневич (1872 – 1900). Донька: Ольга Дмитрівна Яновська (03.02.1899 – 02.10.1997).

Працював мировим посередником у м. Острог Волинської губернії.

Певний час працював на залізничних станціях різних міст^[3][4].

Протягом нетривалого часу був очільником Полтавської губернії у період Гетьманату П. Скоропадського^[5][6].

Після знищення Української Держави повстанцями Директорії УНР, виїхав за кордон. Жив на еміграції у Югославії.

Помер 9 травня 1942 року у Белграді ^[7].

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.