Яковлєв Євген Андрійович

Яковлєв Євген
Яковлєв Євген Андрійович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження15 квітня 1980(1980-04-15)
місто Київ, Україна
Смерть7 квітня 2023(2023-04-07) (42 роки)
с.Діброва, Луганської області, Україна
(мінно-вибухове поранення)
ПохованняАлея Слави на Лісовому кладовищі у м.Києві
Національністьукраїнець
ПсевдоРИЖИЙ
Військова служба
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
 112 ОБрТрО
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За оборону України»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Нагрудний знак «Ветеран війни»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яковлєв.

Яковлєв Євген Андрійович (15.04.1980 — 07.04.2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, доброволець.

Життєпис

Народився 15 квітня 1980 року в місті Києві.

З 1987 по 1998 рік навчався в Київській спеціалізованій школі № 88.

З 5 по 11 клас школи займався у гуртку спортивного туризму та орієнтування, під керівництвом Бикова Андрія Васильовича. Був неоднократним призером та переможцем районних, київських та всеукраїнських змагань з техніки спортивного туризму, крос-походів та спортивного орієнтування.

Неодноразово приймав участь в спортивних походах по Україні — як в пішохідних (Крим та Карпати) так і в водних — по річкам Дністер, Случ та Десна.

Приймаючи участь як в походах так в туристських зльотах — непогано грав на гітарі.

Ще з дитинства почав захоплюватись риболовлею й це захоплення проніс через все своє життя.

Після закінчення школи вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на факультет менеджменту та маркетингу.

Головні принципи: завжди боротись за справедливість.

У 19  років Євген пережив страшну трагедію — втрату матері. Та за короткий час втратив майже всю сім'ю, але він не здався, не опустив руки, навпаки, став сильнішим.

Сімейний стан

Одружений, має двох доньок.

Кар'єра

До 2022 року працював кухарем-мангальником у ресторані «Ой, мамо».

Військова служба

В житті Євген був відкритою, комунікабельною людиною, мав безліч друзів та знайомих, яким завжди приходив на допомогу. Займав активну життєву позицію, приймав участь у Революції Гідності.

З початком повномасштабного вторгнення Євген, відчуваючи свій громадянський обов'язок — захищати Батьківщину, 24.02.2022 став до лав 126 батальйону 112 бригади сил територіальної оборони та захищав м. Київ.

Приймав участь у бойових діях у складі 6 стрілецької роти в населених пунктах Донецької області: с. Ярова, м. Святогірськ, с. Сидорове, с. Тетянівка, с. Григорівка та у складі 2 стрілецької роти в Луганській області: с. Діброва.

7 квітня 2023 року Євген із побратимами виконував бойове завдання поблизу с. Діброва та внаслідок ворожого вогню загинув при виконанні бойового завдання від мінно-вибухового поранення, отримавши поранення не сумісні з життям.

Похований на Алеї Слави на Лісовому кладовищі міста Києва.

Нагороди

  • нагрудний знак «Ветеран війни»
  • медаль «За оборону України» (Указ Президента України від 05.08.2022 року № 559/2022)
  • орден «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 25.07.2023 року № 445).

Посилання