PROFILPELAJAR.COM

Семен Якерсон
Семен Якерсон;
Сотник
Загальна інформація
Народження	30 листопада 1897; Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	27 березня 1951 (53 роки); Прага, Чехословаччина
Громадянство	УНР
Alma Mater	Сергієвське артилерійське училищеd і Українська господарська академія (1927)
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Перші визвольні змагання; Київська операція війська польського
Командування
2 вересня — 11 вересня 1920	командир Технічної сотні бронепотяга «На Україну»
24 вересня 1919 — 5 березня 1920	помічником командира Корпусу кордонної охорони УНР
травень — липень 1920	командир Технічної сотні 1-ї Кулементної дивізії Армії УНР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Якерсон.

Семе́н Самуї́лович Якерсо́н (нар. 30 листопада 1897 — пом. 27 березня 1951) — український військовий діяч, сотник Армії УНР.

Життєпис

Походив з єврейської міщанської родини Вінниці, юдей за віросповіданням. Батько — Самуїл Якерсон, за освітою технік, мати — Лія Якерсон, була родом з Немирова.

З 1908 до 1914 року навчався у Вінницькій комерційній школі, та закінчив Комерційне училище Файга в Одесі. Закінчив Одеське артилерійське училище (листопад 1917), вийшов прапорщиком до Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради^[1]. 9 травня — 6 листопада 1918 р. служив в управлінні Уманського повітового військового начальника.

З 17 листопада 1918 служив у 1-му дієвому полку ім. В. Винниченка Дієвої армії УНР. 23 січня 1919 р. був поранений у бою під Дубровицею, після лікування повернувся до свого полку, з рештками якого 24 травня 1919 р. влився до 8-го Чорноморського полку 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. 18 липня 1919 був поранений у бою під м. Комаргород. Після одужання з 24 вересня 1919 по 5 березня 1920 року служив у Корпусі кордонної охорони УНР помічником командира загону. Згодом обійняв посаду скарбника Подільської бригади. 15 березня 1920 року Семену Якерсону присвоєно військове звання сотника.

Під час спільного українсько-польського наступу на Київ, у травні-липні 1920 року, Семен Якерсон командир Технічної сотні в 6-му запасному гарматному курені та гарматному курені 1-ї Кулементної дивізії Армії УНР.

Семен Якерсон командував Технічною сотнею бронепотяга «На Україну» з 2 по 11 вересня 1920 року.

М. Скидан у своїх спогадах «Шлях 1-го Галицького Корпусу в поході на Київ» так розповідав про сотника Янкерсона та його життєве кредо:

На одній з вулиць Бердичева, випадково зустрів в уніформі українського старшини, свого давнього знайомого жида Янкерсона, пізніше студента Української Господарської Академії в Подєбрадах, а тепер інженера. Перед цим він був ранений, чи контужений. Ходив він по Бердичеві, як та біла ворона. Переказує мені, що всі дуже дивуються, як він може служити в Української Армії, коли вона робить погроми. Що він на їхнє здивованнє відповідає всім однаково, а саме радить іти в Армію і воювати за Україну, тоді про погроми вони не почують.^[2]

У 1920-х рр. жив на еміграції в Польській республіці. У 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах, потому працював інженером у Празі. Під час Другої світової війни потрапив у нацистський концтабір Терезієнштадт, проте зміг вижити.^[3]

Помер 27 березня 1951 року в місті Прага.

Якерсон у поезії

Український поет Леонід Полтава присвятив сотнику Якерсону поему. В епіграф поет помістив такі слова: «Про жида С. Якерсона — сотника Армії УНР. Написана під враженням розповіді в Нью-Йорку поета і есеїста Євгена Маланюка — старшини армії УНР».

Яв чи сон? —
Якерсон!..
Якерсон — Наполеон…
Хто ж то буде утікати
В теплі хати, у халати,
У жилети, у щиблети,
В славу давньої пори —
В шабісові вечори?
Може й буде… може й сон… —
Та не Сьома Якерсон.^[4]

Ушанування пам'яті

6 грудня у Вінниці відкрито меморіальну дошку на честь Семена Якерсона. Дошку встановлено з ініціативи благодійного фонду «Героїка». На меморіальному барельєфі Якерсона зображено в українському однострої, поряд виконано напис двома мовами: українською та їдишем (рідною мовою сотника).^[5]

Джерела

Скидан М. Шлях 1-го Галицького Корпусу в поході на Київ // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1936. — Ч.3. — С.17.
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. ISBN 966-8201-26-4
Тинченко Я. Під зіркою Давида. Єврейські національні формування в Україні в 1917—1920 роках: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. ISBN 978-617-569-174-8

Примітки

↑ Чому євреї воювали в армії УНР
↑ Скидан М. Шлях 1-го Галицького Корпусу в поході на Київ // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1936. — Ч.3. — С.17.
↑ Тинченко Я. Під зіркою Давида. Єврейські національні формування в Україні в 1917—1920 роках: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014.
↑ Леонід Полтава. Семен Якерзон з України
↑ Сотнику УНР поставили пам’ятну дошку - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2017.