Юнас Лі народився 6 листопада1833 року в норвезькому окрузі Бускерюд. Коли йому було п'ять років, його батько був призначений шерифомТромсе, що знаходиться в межах Північного Полярного кола.[3][4] Шість років Юнас провів у віддаленому порту, де слухав розповіді фінських та російських моряків про романтику та корабельну аварію на Північному морі. Через власну мрію стати матросом він вступив у військово-морську школу Фредріксверна, але поганий зір примусив його змінити життєві плани. Його досвід у військово-морській школі пізніше надихнув його до створення твору «Дочка командира» (1886). Пізніше Юнас навчався в Кафедральній школі Бергена, а в 1851 році він вступив в Університет Християнії, де вивчав право. В університеті він познайомився з Генріком Ібсеном та Б'єрнстьєрне Б'єрнсоном.
У 1857 році закінчив навчання і почав свою юридичну практику в місті Конгсвінге, Гедмарк.[5] Також він писав статті для газет та журналів Християнії, що пізніше переросло в його багаторічне захоплення журналістикою. У 1860 році він одружився зі своєю двоюрідною сестрою Томасіною Генрієттою (1833-1907). У шлюбі вони мали п'ятеро дітей, з яких двоє померли молодими.[6] Юнас Лі помер у 1908 році, менше ніж через рік після смерті дружини.[7][8][9][10]
У Норвегії початку XX століття Лі був найпопулярнішим письменником. Особливо йому вдавались персонажі молодих дівчат, чуттєвих, сповнених енергії, граційних і вольових. Письменник закликав не співпереживати, а бути справедливими. Твори Юнаса Лі були перекладені майже на всі європейські мови. А перше оповідання Юнаса Лі «Ясновидиця» було написане в 1870 році. Юнас розповів про кохання Поля і Вірджинії на Крайній Півночі і відразу отримав визнання. В наступних творах — «Норвезькі оповідання» (1872), «Трищоглове судно "Майбутнє"» (1873), «Лоцман і його дружина» (1874), він постав художником північної природи, правдиво зобразив ідилічний і водночас трудовий побут норвезьких моряків і рибалок.[6]
Роман «Засуджений до смертної кари» (1883)[12] поставив письменника на один рівень з Б'єрнсоном та Ібсеном. Це історія чоловіка, чесного за природою, який однак, через першу помилку падає все нижче і нижче. Роман сповнений реалізму і поезії, і читач не засуджує героя, а співпереживає з ним.[13] Останні роки життя автор присвятив себе майже виключно журналістиці, працюючи наполегливо і без великої нагороди.
Теми творчості:
Падіння і загибель провінційної аристократичної сім'ї
Проблеми "батьків" і "дітей"
Життя моряків і рибалок
Жіноча доля
Відображення природи, народного побуту та соціального духу норвезької нації
Споглядання сімейного життя з різних боків
Бібліографія
«Digte» (1866)
«Den Fremsynte» (1870)
«Tremasteren Fremtiden» (1872)
«Fortællinger og Skildringer fra Norge» (1872)
«Losen og hans hustru» (1874)
«Faustina Strozzi» (1875)
«Thomas Ross» (1878)
«Adam Schrader» (1879)
«Grabows Kat» (1880)
«Drammen og vakre historier derfra» (1880)
«Rutland» (1880)
«Gå på!» (1882)
«Livsslaven» (1883)
«Familien på Gilje» (1883)
«En Malstrøm» (1884)
«Otte Fortællinger» (1885)
«Kommandørens Døtre» (1886)
«Et Samliv» (1887)
«Majsa-Jons» (1888)
«Digte» (1889)
«Onde Magter» (1890)
«Trold» (1891)
«Hunnørnen» (1892)
«Niobe» (1893)
«Lystige Koner» (1894)
«Naar Sol gaar ned» (1895)
«Dyre Rein» (1896)
«Lindelin» (1897)
«Faste Forland» (1899)
«Wullfie og Compani» (1900)
«Naar Jerntæppet falder» (1901)
«Ulfvungerne» (1903)
«Østenfor Sol, vestenfor Maane og bagom Babylons Taarn!» (1905)
.jpg)
.svg){kind=small}
