1978 року Григорій Шуменко став співзасновником театру «МЕТА» (Молодіжний Експериментальний Театр Аматорів), який вперше в Україні поставив твори «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Собор» Олеся Гончара, «Вертеп» Валерія Шевчука, виставу «Моє слово» за творами Василя Стефаника, «Мина Мазайло» Миколи Куліша та просвітницькі поетичні вистави про Євгена Плужника, Василя Симоненка та інших[1][2][3].
Читець — «Привітай же мене, моя Україно!» Т. Шевченка;
Вишняк, отаман Гук, І. Іскра — «Маруся Чурай» Л. Костенко;
Читець — «Ой радуйся, земле» вертеп;
Читець — «Згадайте, братія моя» Т. Шевченка;
Божевільний № 4 — «Народний Малахій» М. Куліша;
Мулен — «Чорна пантера» В. Винниченка;
Меншиков — «Павло Полуботок» К. Буревія;
Раб Неофіт — «Орфеєве чудо» Лесі Українки;
Чуйкевич — «Мотря» Б. Лепкого;
Іван Стратонович — «Брехня» В. Винниченка;
Чуйкевич, Меншиков — «Не вбивай» Б. Лепкого;
Банко — «Макбет» В. Шекспіра;
Чуйкевич, Меншиков — «Батурин» Б. Лепкого;
Карпо — «Василь Свистун, молодий козак, великий баламут» В. Герасимчука;
Мілан Стібок — «Така любов» П. Когоута;
Никодим — «Гріх і покаяння» І. Карпенка-Карого;
Дід, циган — «По щучому велінню» М. Кропивницького;
Читець — «Світла моя муко» В. Симоненка;
Яків, брат Ісуса, Іван Хреститель, Пилат — «Ісус, син Бога живого» В. Босовича;
Злотницький — «Хазяїн» І. Карпенка-Карого;
Священник Перріс — «Сейлемські відьми» А. Міллера;
Ференц — «Кохання січового стрільця» Я. Барнича;
Читець — «В обіймах золотої мли» М. Рильського;
Френсіс — «А дощ все йде…» О. Піддубної;
Шарль — «Мадам Боварі» Г. Флобера;
Рогожин — «Ідіот» Ф. Достоєвського;
Граф де Граншан — «Мачуха» О. де Бальзака;
Читець — «Погляд вічності» Т. Шевченка, Р. Лубківського;
Камергер — «Івона, принцеса Бургунська» В. Гамбровича;
Князь — «Микита Кожум'яка» О. Олеся;
Норбер де Варен — «Благочестива Марта» Т. де Моліно;
Квітка — «Талан» М. Старицького;
Банкір Мессершман — «Запрошення в замок» Ж. Ануй;
Бургомістр — «Візит літньої пані» Ф. Дюрренматта;
Жезніцький — «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого;
Перехожий — «Валентин і Валентина» М. Рощина;
Франц-Йосиф — «Амадей» П. Шеффера;
Застряглий у ліфті — «Замшевий піджак» С. Стратієва;
Михай (чоловік Александри) — «Комедіанти» А. Баранги;
Хав'єр Гусман — «Три ідеальні подружжя» А. Касона;
Потьомкін — «Різдвяна ніч» М. Старицького;
Війт — «Украдене щастя» І. Франка;
Дрентельн — «Марія Заньковецька» Івана Рябокляча;
Гайгер — «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана;
Граф де Пієман — «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Е. Шмітта;
Ведучі — «Різдвяне диво є!» концерт;
Князь — «Микита Кожум'яка» О. Олеся;
1-й вартовий — «Кассандра» Лесі Українки.
Постанови
«Вічний раб» В. Шевчука
«Біда навчить» Б. Стельмаха за казкою Лесі Українки
«Я — камінь з Божої пращі» О. Ольжич
«В обіймах золотої мли» М. Рильського
«Дума про тебе» І. Вільде
«Картка любові» Р. Горака
«Акорди» Г. Меріям — Лужницького
«Бояриня» Лесі Українки
«Він прийшов» Д. Б. Прістлі
«Мина Мазайло» М. Куліша
«Вода життя» В. Шевчука
«Любов на замовлення» Т. Іващенка
«Кохання в гуртожитку ім. Б. Брехта» О. Ноги, Г. Шумейка
«Король стрільців, або муза в офсайді» І. Керницького
«Симфонія сльози» Ю. Косача
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня (8 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського мистецтва, високу виконавську майстерність[5];
народний артист України (20 березня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, плідні творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня театру[6];
відзнака Міністерства культури «За досягнення в розвитку культури і мистецтва»[3].
