З жовтня 1941 року воював у складі 56-го окремого інженерно-саперного батальйону (62-а окрема інженерно-саперна бригада 6-ї армії) у складі якого пройшов до Перемоги. Бився на Сталінградському, Південно-Західному, 1-му та 3-му Українських фронтах. Був поранений. Член КПРС з 1943 року.
У складі своєї бригади брав участь у боях за визволення Польщі. Особливо відзначився при форсуванні річки Одер. 27 січня 1945 року при форсуванні річки Одер у населеного пункту Лейбусдорф (Любйонж, 45 км півн.-зах. міста Вроцлав, Польща) сержант С. Н. Шульга зі своїм відділенням протягом ночі обладнав льодову переправу, забезпечивши тим самим успішне форсування річки передовими підрозділами. Був представлений до присвоєння звання Герой Радянського Союзу.
В одному з таких боїв на лівому березі річки Одрі під вогнем противника зі своїм відділенням виконав кілька проходів в мінних полях і загородженнях. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.
У липні 1945 року, після Перемоги, отримав останню бойову нагороду — орден Червоного Прапора. У нагородному листі відзначалися заслуги сержанта Шульги при форсуванні річок Вісла та Одер.
У листопаді 1945 року С. Н. Шульга демобілізований. Повернувся в рідне село. Працював у колгоспі. Загинув 26 жовтня 1960 року в результаті нещасного випадку.
Ім'ям Героя названа вулиця в його рідному селі. Про його звитягу розповідається в експозиції Сумського обласного краєзнавчого музею. Ім'я С. Н. Шульги вибито на анотаційній дошці з іменами земляків — Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави у місті Тростянці.
Література
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. Харьков: Прапор, 1983.
История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.
