PROFILPELAJAR.COM

Шулик Іван Іванович
Шулик Іван Іванович
	Іван Шулик, голодування 1991 року
Народився	13 жовтня 1946 ; Петриківка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер	21 жовтня 2021 (75 років) ; Дніпро, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	художник, сценограф
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище і Український поліграфічний інститут (1977)
Заклад	Дніпровський театрально-художній коледж
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шулик.

Іван Іванович Шулик (народився 13 жовтня 1946(19461013) в селі, нині смт Петриківка Дніпропетровської області — помер 21 жовтня 2021, Дніпро) — український театральний художник, громадсько-політичний діяч, ветеран Народного Руху України. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Член НСХУ (1976). Звання почесного громадянина міста Дніпра присвоєно у 2022 році (посмертно).

Життєпис

Народився в сім'ї службовця та колгоспниці. Навчався в дитячій художній школі в селі Петриківка та в Дніпропетровському художньому училищі.

У 1977 році закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у Львові зі спеціальності художник книги.

Мешкав у Дніпрі.

У 1966—1978 роках працював головним художником на Дніпропетровській телестудії.

У 1966—1968 служив у армії — в охороні «Південмашу».

У 1978—1991 — працював у театрах Дніпропетровська головним художником.

У 1992—1995 роках працював у Дніпропетровській державній адміністрації керівником відділу з національно-культурних питань, керівником сектору оргвідділу, радником облради з громадсько-політичних питань.

У 1995—1998 — керівник оргвідділу Секретаріату Народного Руху України у Києві.

З 1998 по 2004 рік працював головним художником обласного Молодіжного театру у Дніпропетровську.

У 2004—2006 роках працював начальником Управління культури та туризму при Дніпропетровській ОДА.

З 2001 по 2008 рік був викладачем Дніпропетровського театрально-художнього коледжу.

З 2006 по 2019 — головний художник обласного академічного Молодіжного театру.

Громадська і політична діяльність

У 1988 році був одним із організаторів відродження Дніпропетровської «Просвіти» — тоді «Товариство шанувальників української мови ім. Дмитра Яворницького».

У 1989 році один із організаторів Народного Руху України за перебудову на Січеславщині.

З 1990 року очолював обласну та міську Дніпропетровські організації НРУ.

16 липня 1991 року вперше у Дніпропетровську урочисто на високій щоглі закріпив національний прапор України.

У 1991 році очолив опір ГКЧП у Дніпропетровську.

28 серпня 1991 року організував підняття синьо-жовтого прапора при вході до Дніпропетровської міськради, а 29-го серпня — над приміщенням міськради. Особисто очолив групу, яка підняла прапор на даху міськради.

З серпня 1991 року очолював Дніпропетровський обласний Громадський Комітет з підготовки й проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня. Одночасно був довіреною особою кандидата у Президенти України В'ячеслава Чорновола.

З 1999 по 2007 рік очолював Дніпропетровську обласну організацію Українського Народного Руху та Української народної партії.

У 2004 році брав активну участь у Помаранчевій революції, у лютому 2014 року — у Революції гідності.

Творчість

У 1976 році прийнятий до спілки Театральних діячів.

З 1977 року — член Національної спілки художників України.

1966 року Іван Шулик він став працювати художником на Дніпропетровській студії телебачення. Потім працював головним художником в театрах міста Дніпропетровська, а також сценографом вистав у інших містах України (Київ, Хмельницький, Кам'янське, Кривий Ріг, Запоріжжя) і Росії (Орел). Іван Шулик поставив сценографію в понад 70 виставах, зокрема в таких як: «Адвокат Маркіян», «На полі крові» Лесі Українки, «Дім Бернарди Альби» Г. Лорки, «Тригрошова опера» Бертольта Брехта, «Я прийшов дати вам волю» Василя Шукшина, «Майстер і Маргарита», «Собаче серце» Михайла Булгакова, «Безталанна» Карпенка-Карого, «97» Миколи Куліша, «Жайвір Ануя», «Три мушкетери» Олександра Дюма, «Шельменко- денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка, «Конотопська відьма» Богдана Жолдака, «Молода хазяйка Ніскавуорі» Вуолійокі, «Річард ІІІ» Шекспіра, «Два ангели, чотири людини» Віктора Шендеровича, «Мойсей» Івана Франка, «Собор» Олеся Гончара.

У своїй творчій манері Іван Шулик певною мірою сповідує естетичні погляди свого учителя Данила Даниловича Лідера. Це органічне поєднання ліризму, поетичності, традиційних для української національної культури, з чіткою концептуальністю, в основі якої є конфлікт, що породжує драматичну напруженість і масштабність, характерні для сучасного світового мистецтва.

Іван Шулик — яскрава творча індивідуальність, йому притаманне режисерське пластичне мислення, здатність витонченого проникнення в ідею вистави. Образна мова його творчості метаморфічна, поліфонічна, самобутня.

1986 року Іван Шулик прийнятий до Національної спілки театральних діячів, а у 1987 році став членом Національної спілки художників. 2008 року його творчість відзначена високим державним званням «Заслужений діяч мистецтв України».

Відзнаки

Нагороджений міжнародною премією ім. Владислава Клеха (2006).
Нагороджений театральними преміями «Гран-Прі Січеславна» та преміями «Січеславна» (2000—2008).
Удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України (2008)
Почесний громадянин міста Дніпра (2022, посмертно)

Література

Іван Шулик — у політичному та театральному дзеркалах: [укр. сценограф та політичний діяч (21 ст. м. Дніпро)] / Володимир Єфимов // Просценіум: театрознавчий журнал / гол. ред. Богдан Козак . — 2014 . — № 1-3 (38-40) . — С. 8—13 : іл. Електронний каталог корпоративної мережі публічних бібліотек PubLibNet