PROFILPELAJAR.COM

Шулавері-шомуська культура, Шулавері-шомутепинська культура — археологічна культура, що існувала в Закавказзя (територія сучасного Азербайджану, Грузії і й Вірменії) за часів пізньої новокаменої та мідної діб. Датується приблизно 6000 — 4000 роками до Р. Х.^[1] Названа за поселеннями Шулавері-гора в Грузії та Шому-тепе (тепе Шому) в Азербайджані.

Археологічні розкопки

Археологічні розкопки Шулавері-гори й Іміріс-гори проводилися Квемо-Картлійською об'єднаною археологічною експедицією Державного музею Грузії й Тбіліського державного університету під керівництвом професора О. М. Джапарідзе в 1965—1966 роках^[2].

Згідно Джавахішвілі: «Нам важко сказати, наскільки прийнятна радіовуглецева дата, встановлена для Шому-Тепе; за нечисленних матеріалів, що ми маємо на даний час з публікацій цього пам'ятника, вона здається дещо заниженою (5560±70 до Р. Х.) але, з огляду на те, що з інших чотирьох радіовуглецевих визначень віку даної культури, які є на даний час (Тойра-тепе — 4295±125; Шулавері-гора, нижній шар — 4675±210; Шулаверіс-гора, верхній шар — 3970±300; Кюль-тепе — 3820±90 до Р. Х.) два дають першу половину й середину V тис. до Р. Х., з іншого боку, матеріали Шому-Тепе відомі нам лише дуже поверхово, вона все ж не може бути відкинута без застережень»^[3].

Хронологія і вплив

Вважається, що ця культура виникла незабаром після різкого похолодання 6200 року до Р. Х., що тривало близько 2 сторіч.

Шулавері-шомуська культура передує куро-аракській культурі, що існувала на території Закавказзя та прилягаючих областей Західної Азії близько 4000-2200 роках до Р. Х., та в подальшому значно вплинула на наступну тріалетську культуру (2200—1500 роки до Р. Х.).^[4] Сіоніська культура у Східній Грузії, ймовірно була перехідною від шулаверійської до куро-аракської^[5].

В Азербайджані шари Лейлатепинської культури в деяких випадках перекривають більш ранній шар Шулавері-шомуської культури.^[6]

Господарка та матеріальна культура

Шулавері-шомуська культура, як і сусідні неолітичні і халколітічні культури Південного Кавказу, використовували місцевий обсидіан для виготовлення знарядь, займалися скотарством (велика рогата худоба, свині), вирощували культурні рослини, в тому числі виноград^[7]. В Гадачрілі гора (Gadachrili gora), недалеко від села Imiri, радіовуглецевий аналіз вказує на дату близько 6000 року до Р. Х.^[8]^[9]. Багато характерні риси матеріальної Шулавері-шомуської культури (круглі глинобитні будівлі, кераміка з пластичними прикрасами, антропоморфні жіночі статуетки, обсидіанові знаряддя — переважно довгасті призматичні ножі), як вважається, походять від культур близькосхідного неоліту (хасунська й халафської культур)^[10].

Примітки

↑ Encyclopedic Dictionary of Archeology — Page 512 by Barbara Ann Kipfer
↑ Джавахішвілі, стор. 13
↑ Джавахішвілі, стор. 256
↑ Kushnareva, K. Kh. 1997. The Southern Caucasus in Prehistory: Stages of Cultural and Socioeconomic Development from the Eighth to the Second Millennium B.C. University Museum Monograph 99. Philadelphia: The University of Pennsylvania Museum.
↑ Kiguradze T. and Menabde M. 2004. The Neolithic of Georgia. In: Sagona, A. (ed.), A View from the Highlands: Archaeological Studies in Honour of Charles Burney. Ancient Near Eastern Studies Supplement 12. Leuven: Peeters. Pp. 345—398.
↑ Інанішвілі Г., Маісурадзе В., Гобеджішвілі Г. 2010 Стародавня бронза Кавказько-Передньоазійського регіону [Архівовано 2017-10-05 у Wayback Machine.] — АЕФК
↑ Anatolia and the Caucasus, 8000-2000 BC. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 14 січня 2018.
↑ Nana Rusishvili.The grapevine Culture in Georgia on Basis of Palaeobotanical Data. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] «Mteny» Association, 2010 року.
↑ Peter Boisseau.How wine-making spread through the ancient world: U of T archaeologist. June 17, 2015.
↑ Kiguradze T. 2001. Caucasian Neolithic. In: Peregrine, P. N. and Ember, M. (eds.), Encyclopedia of Prehistory. Volume 4: Europe. New York, Boston, Dordrecht, London, Moscow: Kluwer Academic/Plenum Publishers. Pp. 55-76.