PROFILPELAJAR.COM

Шліндман Семен Михайлович
Шліндман Семен Михайлович
Народився	1905 ; Харків, Російська імперія
Помер	1967 ; Москва, СРСР
Діяльність	victim of Stalinism
	; ; ;

Семен Михайлович Шліндман (справжнє прізвище Шлієнгер^[1]; 1905(1905), Харків — 1967, Москва) — інженер-будівельник. Жертва Великого терору. Один з «повторників»^[a], який пережив як довоєнні, так і повоєнні сталінські репресії. Був двічі засуджений за одним і тим самим звинуваченням — причетність до контрреволюційної троцькістської терористичної організації. Загалом провів у неволі понад 18 років.

Батько відомого радянського режисера Марка Розовського.

Життєпис

Народився в 1905 році в Харкові, в єврейській сім'ї. Закінчив гімназію (5 класів) і два курси Інституту народного господарства.

У 1930-х разом з дружиною (Лідією Котопуло^[2]) переїхав на Далекий Схід: спочатку працював економістом у судоремонтному заводі на Камчатці^[3], а згодом начальником планового відділу Тресту «Камчатстрой» у Петропавловську-Камчатському.

Перша справа

Через декілька місяців після народження сина (3 грудня 1937 року) разом з іншими робітниками судоремонтного заводу був заарештований спочатку за нібито «проведення шкідництва, спрямованого на штучне створення голоду серед населення Камчатки і Охотсько-Камчатського узбережжя»^[3]. А вже у 1938 році визнавався як «ворог народу»^[2]. Слідство тривало майже два з половиною роки і 23 липня 1940 року Особлива нарада НКВС винесла присуд: 8 років позбавлення волі за статтею «належність до антирадянської право-троцькістської організації». Відправлений відбувати покарання до виправно-трудового табору у Красноярськ (так званий Краслаг). Відсидів 8 років 8 місяців і 9 днів. Після виходу на свободу вимушено розлучився з дружиною, а оскільки у Москві жити не мав право (було заборонено), оселився під Тулою.^[1].

Друга справа

У грудні 1948 році, через кілька тижнів після звільнення, був повторно заарештований. Слідство, яке імітувало дотримання процедури^[1], формально тривало два місяці і рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 16 лютого 1949 року знову за «належність до троцькістської організації» засудили довічно і відправили відбувати строк у поселення Красноярського краю. Однак, через рік після смерті Сталіна (30 червня 1954 року) був звільнений, а за два роки остаточно реабілітований: були зняті усі звинувачення.^[1]

Про терор стосовно себе, писав наступне:

«Ми всі - [хлібні] крихти, що застрягли у вусах вождя. Нас потрібно було прибрати, ми заважали... процесу поглинання основної їжі»^[1]

.

Помер у Москві у 1967 році. Похований на Востряковському кладовищі^[4].

Пам'ять

У 2011 році син Семена Шліндмана режисер і драматург Марк Розовський (ім'я при народженні Шліндман Марк Семенович) видав документальну книгу «Папа, мама, я и Сталин», у центрі якої історія про арешт, несправедливе засудження і тривале відсиджування свого батька^[5].

У 2017 році Московський державний театр «У Нікітських воріт»^[ru] поставив виставу за однойменною книгою Марка Розовського. Режисером виступив сам Марк Розовський, а роль батька (Семена Шліндмана) виконав народний артист Росії Валерій Шейман^[ru]^[6].

У 2019 році в рамках проєкту державного Музею історії ГУЛАГу Марк Розовський також дав детальне інтерв'ю щодо долі батька «до» і «після» репресій, яке увійшло до циклу фільмів під назвою «Мій ГУЛАГ».

Коментарі

↑ Повторники належали до категорії засланих на спецпоселення довічно з обмеженням прав і відповідними заборонами

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Вронська, Тамара (2019). Повторники: приречені бранці ГУЛАГу (1948-1953 рр.) (Українською) . Темпора. с. 54, 107, 262, 284, 298. ISBN 978-617-569-400-8.
↑ ^а ^б Котопулло Лидия Михайловна^{[недоступне посилання]} // Пустовит В. П. Камчатские персоналии (1917—1991): Общественно-политический справочник / Вопросы истории Камчатки. Вып. 8. — С. 494
↑ ^а ^б В. А. Ильина. Репрессии в системе Акционерного Камчатского общества в 1937 г. // Вопросы истории рыбной промышленности Камчатки: историко-краеведческий сборник. — 2007. — Вип. 10. — С. 212. Архівовано з джерела 19 лютого 2020. Процитовано 18 травня 2020.
↑ Шлиндман Семен Михайлович. Толдот Йешурун. Процитовано 18 травня 2020.
↑ Баранов Юрий (2012). Семья в контексте эпохи. Литературная газета. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 18 травня 2020.(рос.)
↑ Спектакль «Папа, мама, я и Сталин». Культура.РФ. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 18 травня 2020.

Джерела

З. Зарецкая. Код Мастера [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.] // Журнал «Семь искусств», № 9-10 (46), сентябрь-октябрь 2013 (рос.)
Музей истории ГУЛАГа. Проект «Мой ГУЛАГ» Розовский М. Г.: «Люди жили в страхе». Режиссёр: Валерий Туголуков. Оператор: Анатолий Марфель, Сергей Новиков. Дата интверью: 26 ноября 2017 года (рос.)
Марк Розовский. Папа, мама, я и Сталин: Документальное повествование. — М.: Изд. Зебра Е, 2011. — 768 с.: ил. — 2000  экз. (рос.)
Шлиндман Семен Михайлович // Из тьмы забвенья. Книга Памяти жертв политических репрессий Камчатской области / Шарипова В. А. — Прага, 2010. — С. 337 (рос.) ISBN 9-785-88942-0996
Большой террор. Марк Розовский: Даже под пытками отец не признал вину // Собеседник^[ru], № 24 (1661), 28 июня — 4 июля 2017, С. 19 (рос.)
Д. Михалина. Гори, гори, звезда любви! [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.] // Хэсэд Шалом, № 59 (88), 2017 — С. 10