Шишацький-Ілліч Олександр Васильович

Шишацький-Ілліч Олександр Васильович
Народився1828[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Красилівка (Чернігівський район), Козелецький район, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 лютого (2 березня) 1859[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Чернігів, Російська імперія[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, етнограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЧернігівська духовна семінарія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] і російська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр Васильович Шишацький-Ілліч (1828, с. Красилівка, тепер Козелецького району Чернігівської області — 1859, Чернігів) — український поет і етнограф.

З життя і творчості

Закінчив Чернігівську духовну семінарію, працював писарем.

У 185459 роках був редактором газети «Черниговские губернские ведомости», в якій вміщував матеріали з фольклору й етнографії.

У своїх віршах наслідував Тараса Шевченка.

Головні праці:
  • «Містечко Олишівка в історичному та етнографічному відношенні» (1854);
  • «Сборник малороссийских пословиц и поговорок» (1857);
  • «Українська квітка» (185657) — 2 книги українських віршів, написаних у романтичному дусі.

Твори (вірші) О. В. Шишацького-Ілліча за СРСР були видані в антології «Поети пошевченківської доби» (К., 1961).

Джерела та література

Примітки

Посилання