Народився 20 лютого 1924 року у с. Шерстянка[4] (за іншими даними — Нижня Санарка[2]) Троїцького району Челябінської області. Закінчив сім класів школи, потім курси машиністів на станкобудівному заводі в м. Троїцьк, Челябінська область. Працював помічником машиніста на електростанції станкобудівного заводу.
В грудні 1942 року призваний до Червоної Армії. На фронті з червня 1943 року — кулеметник 1-го стрілецького батальйону 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський районКиївської області). Командир 231-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Маковецький Ф. Є. в наградному листі написав, що під час форсування Дніпра Шепелєв, зробивши невеликий плот, встановив на нього свій кулемет, і штовхаючи його поперед себе, вплав переправився на західний берег. Він був першим кулеметником на плацдармі, постійно змінював своє розташування, не тільки залишаючись неушкодженим, але й створюючи враження наявності на березі багатьох кулеметів. Відбиваючи атаки ворога, знищив понад 40 гітлерівців, успішно виконавши завдання по прикриттю переправи. В бою на плацдармі 4.10.43 року відбив три атаки противника. Коли вибухом міни кулемет був підбитий, Шепелєв, хоча й був поранений, не залишив поля бою, взяв автомат загиблого товариша і продовжував битися. Під час контратаки увірвався в бойові порядки супротивника, захопив кулемет і відкрив круговий вогонь. В цьому бою знищив понад 25 гітлерівців і сприяв обороні плацдарму[5].
Брав участь у звільненні України і Білорусі. В травні 1944 року був направлений на навчання в Челябінське танкове училище і через рік закінчив його. Після війни продовжував службу в армії, пройшовши шлях до начальника штабу танкового батальйону. З 1968 року майор Шепелєв М. Ф. в запасі. Жив у м. Калуга, працював інженером на заводі «Калуга-прилад».
Помер 12 березня 1984 року у м. Калуга, де і був похований.
↑Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2(рос.)
↑ абУшаков А. П. Во имя Родины. — Челябинск: Южно-уральское книжное изд-во, 1985 (рос.)
↑Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
↑Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2(рос.)
↑//www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.793756, д.54, запись 150036273, стр.506
Фронтовики[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
Література
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2(рос.)
Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
Ушаков А. П. Во имя Родины. — Челябинск: Южно-уральское книжное изд-во, 1985 (рос.)