Олександр Якович Шайбле
Генерал-майор  Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	18 січня 1878(1878-01-18) Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть	22 грудня 1919(1919-12-22) (41 рік) Одеса, Новоросійська область, Південь Росії (черевний тиф)
Громадянство	УНР
Національність	український німець
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Роки служби	1918–1919
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна
Командування
Військовий комісар Директорії України (в.о) 4 липня 1919 — 14 липня 1919 Попередник Сиротенко Григорій Тимофійович (в.о) Наступник Петрів Всеволод Миколайович (в.о)
Нагороди та відзнаки
Шайбле Олександр Якович у Вікісховищі

Шайбле Олександр Якович (* 18 січня 1878, Аккерманський повіт  — † грудень 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий.

Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані^[1] у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)^[2]. За іншою інформацією, народився в селі Кльостіц Аккерманського повіту (нині село Весела Долина Болградського району)^[3].

За походженням німець. Початкову освіту здобув у Кишинівському реальному училищі.

На військовій службі з 22 вересня 1898 року. 1900 року закінчив Київське піхотне училище у званні підпоручника та був направлений для проходження служби у Другий піхотний Софіївський полк.

Після навчання у Миколаївській академії Генерального штабу (1907) Шайбле призначали на посади старшого ад'ютанта штабу 8-ї Сибірської стрілецької дивізії, старшим офіцером для доручень штабу 3-го Сибірського армійського корпусу.

Напередодні Першої світової війни 1914—1918 — старший ад'ютант штабу Іркутського військового округу, підполковник (1913). У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, начальник штабу 602-ї піхотної дивізії, полковник (1915).

Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У лютому-квітні 1918 року — старшина Головного управління Генерального штабу УНР.

За Гетьманату — член Військово-наукового комітету, комісії з утворення військових шкіл і академій України.

З квітня 1919 року — начальник Головного управління Генерального штабу УНР, один з авторів Закону про старшинські ранги (схвалений у червні 1918 року Радою Міністрів Української Держави). За ініціативою Шайбле відновлено скасовані Центральною Радою і Директорією УНР старшинські ранги, зокрема введені звання генералів. У дивізіях створено атестаційні комісії, на які покладено розгляд питань про підвищення старшин у ранзі.

1919 року входив до складу Ставки Головного Отамана, другого квартирмейстерства Генерального штабу армії УНР.

В листопаді 1919 року приїхав до Одеси, де захворів тифом та помер у лікарні. 23 грудня 1919 року похований на військовій ділянці Нового цвинтаря.

Одна з вулиць у м. Білгород-Дністровський носить ім'я Олександра Шайбле.^[4]

• Довідник з історії України [Архівовано 27 лютого 2008 у Wayback Machine.]

• Русская армия в Первой мировой войне [Архівовано 29 червня 2006 у Wayback Machine.]