Центральне бюро рейху з боротьби із гомосексуальністю та абортами

Центральне бюро рейху з боротьби із гомосексуальністю та абортами
Дата створення / заснування 10 жовтня 1936
Офіційна назва нім. Reichszentrale zur Bekämpfung der Homosexualität und der Abtreibung
Засновник Генріх Гіммлер
Президент Йозеф Майзінгер і Erich Jacobd
Країна  Німеччина
Час/дата припинення існування 1945
Секретний наказ Гіммлера про створення Бюро

Центральне бюро рейху з боротьби із гомосексуальністю та абортами (нім. Reichszentrale zur Bekämpfung der Homosexualität und der Abtreibung Reichszentrale zur Bekämpfung der Homosexualität und der Abtreibung) — установа нацистської Німеччини.

Історія

Створено 10 жовтня 1936 року спеціальним наказом райхсфюрера СС Генріха Гіммлера в ході реорганізації кримінальної поліції[de]. Наказ не був опублікований в газеті імперського міністерства внутрішніх справ (RMBliV), але був розісланий в усі поліційні ділянки. Створення Бюро ознаменувало нову хвилю переслідувань гомосексуалів в нацистській Німеччині після відносного «затишшя» в період літніх Олімпійських ігор 1936 року. Основним завданням Бюро був збір даних про гомосексуалів.

Централізована база даних гомосексуалів дозволяла Бюро координувати їх переслідування і покарання. Для цього в розпорядженні Бюро були спеціальні мобільні загони, які мали повноваження аж до розстрілу. До 1940 року Бюро мала у своєму розпорядженні дані про 41 000 гомосексуалів, як підозрюваних, так і вже засуджених.

З 1936 по 1938 рік Бюро керував функціонер СС Йозеф Майзінгер, який також був головою спеціального відділу боротьби з гомосексуальністю та абортами в гестапо[1], потім Бюро очолив кримінолог Еріх Якоб. У липні 1943 року Якоб став директором по кримінології та працював спільно з психіатром і неврологом Карлом-Гайнцом Роденбергом[en], який став науковим керівником Бюро[2] і очолював групу з 17 співробітників. Архів Бюро, який, за деякими даними, нараховував близько 100 000 записів, по всій ймовірності, був знищений в останні дні війни.

В ході кампанії проти католицької церкви[en] з подачі Бюро багато католицьких священників було заарештовано за необґрунтованими звинуваченнями в гомосексуальності та статевих збоченнях[3].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Hutter, Jörg (1996). Dobler, Jens (ред.). Die Rolle der Polizei bei der Schwulen- und Lesbenverfolgung im Nationalsozialismus (нім.). Berlin: Verlag rosa Winkel. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 14 листопада 2019. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  2. ↑ Jellonek, Burkhard (1990). Homosexuelle unter dem Hakenkreuz. Die Verfolgung von Homosexuellen im Dritten Reich (нім.). Paderborn: Schöningh. с. 128. ISBN 3-506-77482-4.
  3. ↑ Paulus Engelhardt: Korbinian Leonhard Roth OP (1904 −1960) und die «Sittlichkeitsprozesse» gegen Priester und Ordensleute in der NS-Zeit.

Література

  • Grau, Günter: Homosexualität in der NS-Zeit. Dokumente einer Diskriminierung und Verfolgung, Fischer, Frankfurt a. M. 2004, ISBN 359-61-59733.
  • Hutter, Jörg: "Die Rolle der Polizei bei der Schwulen- und Lesbenverfolgung im Nationalsozialismus " [1] [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.].