«Цар Селевк» (порт.El-Rei Seleuco), назва першого видання «Комедія про царя Селевка» (порт.Comédia d’El Rey Selevco); також «Ауто про царя Селевка» (порт.Auto d’El-Rei Seleuco) — одноактна п'єсаЛуіша де Камоенса, яку прийнято відносити до жанру ауто або комедіїмораліте. Дата створення невідома; передбачається, що була написана після 1545 року. Вперше опублікована посмертно в 1645 році.
Незважаючи на те, що раніше, в XIX столітті, зустрічалися вказівки на перше видання п'єси 1616 року[1], сучасні дослідники датують першу її публікацію 1645 роком[2][3][4]. Комедія включена до зібрання творів Камоенса (том III 1843 року і том IV 1863 року[5]). Тим не менше, відсутність якого-небудь письмового свідоцтва про ауто до 1645 року стало одним з аргументів, які ставлять під сумнів авторство Камоенса.
«Цар Селевк» це самий короткий драматичний твір Камоенса. Його пролог і кінцівка написані прозою, а текст самого дійства — віршами (редондилья). У пролозі щодо п'єси використовуються терміни «ауто» та «фарс», а титул першого видання твору містив термін «комедія». В тексті присутні анахронізми: в пролозі залучений зброєносецьЛанселота, а в Сирії часів до нашої ери (до Різдва Христова) перебувають паж і музикант на ім'я Алешандре да Фонсека; служниця вигукує: «Господи Ісусі! Хто тут?» (Moça: Jesu! Quem 'stá ahi?)[6].
Особливістю даного твору Камоенса є те, що третину його об'єму займають прозові пролог і кінцівка, завдяки чому автор створює ілюзію присутності театру в театрі[3]. Загальна для усіх трьох п'єс Камоенса («Амфітріони», «Філодему» та «Цар Селевк») тема подолання коханням будь-яких соціальних перешкод[7] є аргументом для зарахування їх до жанру комедій мораліте.
У палаці стурбовані станом Антіоха. Вже на самому початку ауто цариця каже цареві про нездужання царевича Антіоха, про жовтизну його обличчя — чи то від туги, чи то від хвороби. Причина поки нікому не відома. Антіох ж при своїй першій появі говорить пажу Леокадіу про безнадійне кохання, але батькові відповідає, що не знає причину свого поганого стану, що доводить його навіть до передчуття смерті. В одному він впевнений точно: лікарі нічим не допоможуть. Цариця радить вдатися до відпочинку, на що Антіох відповідає, що така хвороба не лікується відпочинком, а реплікою глядачам дає зрозуміти, що його недуга криється в коханні. Алешандре да Фонсека також каже, що від кохання лікарі не лікують.
Згодом цариця усвідомлює інтригу: «Я кохала його, як сина, а він любить мене по-іншому — мистецтвом кохання». У діалозі з царем лікар зізнається у своєму безсиллі, оскільки він не знає дієвих ліків проти кохання, і відкриває йому страшну правду: син його кохає царицю, його дружину свою мачуху. Здолавши своє здивування, цар знаходить вихід. Для порятунку свого єдиного спадкоємця він поступається синові свою дружину: «Вставай, синку, зараз ти отримаєш від мене те, чого прагнеш». Слова пажа підводять підсумок дійства: «Батько наказав синові одружуватися на своїй дружині».
Anastácio, Vanda.Nota Breve acerca de «El Rei Seleuco» : [порт.] // Península : Revista de Estudos Ibéricos. — Coimbra : Santa Barbara Portuguese Studies, 2006. — С. 213–220.
Bernardes J. A. C. Auto de Filodemo. Teatro // Dicionário de Luís de Camões / Bernardes, José Augusto Cardoso. Coordenação de Vítor Aguiar e Silva. — Alfragide : Editirial Caminho, 2011. — 1008 с. — ISBN 9789722125154.
Rebello L. F. Variações sobre o Teatro Camoniano / Rebello, Luís Francisco. — Lisboa: Editorial Caminho, 1980.
.svg){kind=small}
