PROFILPELAJAR.COM

Храм Уппсали — язичницький храм і релігійний центр, розташований в Швеції в Старій Уппсалі (швед. Gamla Uppsala). Храм згадується в трактаті XI століття Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum, Адама Бременського і в Колі Земному, написаному в XIII столітті Сноррі Стурлусоном. Існують різні теорії, які намагаються прив'язати Храм до наявних історичних знахідок в Старій Уппсалі.

Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum

Твір Адама Бременського «Діяння архієпископів Гамбурзької церкви» дає найбільш докладний опис храму. Адам стверджував, що Храм «названий Убсола» знаходиться недалеко від містечка Сигтуна. Храм прикрашений золотом і золотий ланцюг оперізує його по фронтону. Ланцюг добре видно здалеку всім, хто йде до Храму через особливості ландшафту: храм оточений пагорбами « на зразок амфітеатру ^[1]».

Поруч з Храмом є гай для жертвоприношень і стоїть вічнозелене священне дерево (ймовірно тис) з широко розкинутими гілками, а поруч з деревом — джерело, де так само відбуваються жертвопринесення. Адам запевняє, що є традиція, згідно з якою потрібно кинути в колодязь з джерелом живу людину, і якщо йому не вдасться вибратися назад, то бажання збудеться.

У Храмі люди поклоняються статуям трьох богів, що сидять на строєному троні. Тор, названий Адамом «могутнім», сидить в центрі трону, а Одін (або Водан) і Фрейр сидять по обидва боки від нього. Адам детально описує всіх трьох, порівнюючи їх з римськими богами: Фрейр був зображений з величезним ерегованим пенісом; Одін, на зразок Марса, — в обладунках; Тор — з жезлом, що дало можливість Адаму провести паралелі з Юпітером. У Храмі «... так само вони поклоняються богам, що раніше були людьми, тому що вірять, що за їх героїзм вони стали безсмертними ... ^[1]». До кожного з божеств прикріплений священик, який передає божествам жертвопринесення, принесені людьми.

Адам дає детальний опис жертвоприношень, що здійснюються в Храмі. Тору приносять жертвопринесення в разі голоду або мору; Одіну — в разі війни; а Фрейру — з нагоди весілля.

І «кожні дев'ять років в Уппсалі проводиться фестиваль комун всіх провінцій Швеції; і тим, хто вже прийняв християнство, доводиться відкуповуватися від участі в фестивалі ^[1] ». Жертвопринесення відбуваються «в період весняного рівнодення ^[1]». Фестиваль і жертвопринесення тривають повних дев'ять днів, і протягом кожного дня приносяться в жертву одного чоловіка і дві тварини. У жертву приносять тільки самців, по дев'ять «кожного [виду] живої істоти», тому що вважається, що їх кров умилостивлює богів. Трупи, принесених в жертву, вивішують в гаю поруч з Храмом. Роща вважається настільки священною, що священним відзначається кожне деревце, за ті смерті, що принесені були в жертву, і ті тіла,що розкладаються там. Тіла собак і коней висять там разом з тілами людей, і, за словами Адама, один добрий християнин нарахував в гаю якось сімдесят два трупа різних особин. Відрази у Адама викликали і пісні, які співали під час церемоній: «їх було так багато і вони були настільки огидні, що краще промовчати про них ^[1]».

Heimskringla

У Сазі про інглінгів з Кола Земного, Сноррі дає евхемерне походження скандинавських богів і правителів, які ведуть свій рід від них. У п'ятому розділі йдеться про те, що аси оселилися на території Швеції і побудували там храми. Один оселився на озері Меларен в місці під назвою Sigtúnir (4 км на захід від Сигтуни). Там він побудував храм і здійснював жертвопринесення згідно з традиціями асів. Він дав притулок священикам храму. Після Ньйорд став мешкати в Ноатуні, Фрейр — в Уппсалі, Геймдалль — в Хімінгбйорзі (давн.- скандин. Himingbjörg), Тор — в Трудванзі, Бальдр — в Брейдаблік ^[2].

У десятому розділі, після смерті Ньйрда, Фрейр став конунгом свеїв. Згідно сазі Фрейр «спорудив величезний храм в Уппсалі і зробив його своєю головною резиденцією, де збиралися всі підношення йому, все рухоме і не рухоме майно. Так з'явилися і Великі кургани Уппсали, що підтримуються і донині ^[2] ».

Археологічні свідчення

У 1926 в ході археологічних розкопок в Старій Уппсалі Суні Ліндквіст виявив під церквою стовпові ями. Розташування стовпових ям, уособлювало концентричні прямокутники. Усі наступні численні спроби зробити реконструкцію храму були засновані на цьому відкритті ^[3].

Археологи Нейл Прайс і Магнус Алькарп оскаржували твердження, зроблені в 1926 році: «... цей висновок явно не правильний, тому що стовпові ями належать різним періодам будівництва, що може бути доведено стратиграфічго». Використовуючи георадар і інші геофізичні методи, Прайс і Алькарп виявили залишки, інтерпретовані ними як дерев'яні конструкції, під північним трансептом середньовічного собору. Також вони знайшли ще дві будівлі: будова бронзової доби і медову залу епохи вікінгів ^[4].