Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Храм Різдва Пресвятої Богородиці.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон)
46°37′40.5″ пн. ш. 32°36′43.58″ сх. д. / 46.627917° пн. ш. 32.6121056° сх. д. / 46.627917; 32.6121056
Тип спорудиправославний храм
РозташуванняУкраїна Україна, Херсон
Початок будівництва1792
Кінець будівництва1818; 1885 (добудови)
Відбудовано2002 (перебудова)
Стилькласицизм
НалежністьУПЦ МП
Станпам'ятка культурної спадщини України і пам'ятка архітектури національного значення України
Адресавул. Богородицька, 27
Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон). Карта розташування: Україна
Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон)
Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон) (Україна)
Мапа
CMNS: Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» у Вікісховищі

Храм Різдва Пресвятої Богородиці «Монастирок» (Херсон) — українська православна церква у Херсоні на вулиці Богородицькій, 27. Пам'ятка архітектури національного значення XVIII століття, охоронний номер 1627[1].

Заснування

1930 року дзвіницю розібрали

На плані Херсонської губернії 1792 року будівля значилась як купецький склад, спорожнілий після заснування Одеси. У 1799 році троє ченців — старовірів Корсунського монастиря — освятили церкву в ім'я Пресвятої Богородиці. Саме на честь цієї церкви названа вулиця, яка після революції 1917 року перейменована у Червонофлотську[2].

18 червня 1799 року архієпископом Новоросійським і Дніпровським Гавриїлом, за клопотанням ігумена Корсунського монастиря Іоасафа, дано дозвіл на пристрій церкви у цій будівлі та зарахування її до монастиря. У великих підвалах ченці облаштували монастирські келії, в яких жили постійно чи проїздом монахи, збираючи пожертви на свій монастир. Від цього і пішла назва церкви «Монастирок»[3]. Храм був духовно-просвітницьким центром для вихованців жіночої гімназії, розташованої навпроти.

У 1818 році церкву розширили, прибудували триярусну дзвіницю (дерев'яну, на кам'яному першому ярусі) та дерев'яний барабан з куполом. У 1885 році дзвіниця перебудована у кам'яну[4].

Церква функціонувала до лютого 1930 року, згодом купол зняли, дзвіницю розібрали, за постановою Херсонської міської ради, закрили та передали восьмій трудовій школі (нині школа № 34) під спортивний зал та навчальні майстерні[3].

Довгий час у будівлі розміщувався спортивний клуб «Ринг» асоціації «Гарт».

У січні 2000 року відповідно до рішення Херсонської міської ради приміщення повернули церкві. 27 лютого 2000 року тут відбулося перше богослужіння.

Будівля побудована у стилі класицизму, прямокутна у плані, кам'яна.

Настоятель храму — протоієрей Радченко Віктор Сергійович, у 2012 році за заслуги перед Святою Церквою та у зв'язку з 65-річчям, удостоєний церковної нагороди, яку йому вручив Архієпископ Іоанн[5].

«Монастирок» у мистецтві

У 2005 році художник Олександр Бережний почав створювати серію «Херсонські акварелі», до якої ввійшли 300 пейзажів старого Херсона. У 2007 році виданий перший в історії міста художній альбом «Акварели Александра Бережного: Херсон глазами художника»[6], до якого увійшла картина, на якій зображена вулиця Червонофлотська, 25 та «Монастирок».

Галерея

Зовнішній вигляд

Інтер'єр

Примітки

  1. ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Г. Н. Логвин. — К., 1986. — Т. 4. — С. 130. (рос.)
  2. ↑ Церковь Пресвятой Богородицы. peloris.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015 року. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ а б Горностаев Е. В. По страницам истории православных церквей Херсона. — Херсон, 1998. — С. 39-40. (рос.)
  4. ↑ Улица Богородицкая. mycity.kherson.ua. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 2 квітня 2015 року.(рос.)
  5. ↑ Архипастырская служба в церкви Рождества Богородицы (Монастырек) в Херсоне. pravoslavie.ks.ua. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 2 квітня 2015 року.(рос.)
  6. ↑ Яркие краски жизни: увлечения художника. aberezhnoy.name. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015 року. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

  • Горностаев Е. В. По страницам истории православных церквей Херсона. — Херсон, 1998. (рос.)
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: В 4 т.; Т. 4 /Г. Н. Логвин. — К., 1986. — 376 с. (рос.)
  • Сквозь годы и судьбы. Современный Херсон / Авторы-составители: О. Алеферко, С. Алеферко. — Херсон: Надднепряночка, 2003. — 224 с. (рос.)
  • Скороход А. Как перепутали храм со складом // СВ Гривна. — 2005. — № 45. — С. 4. (рос.)
  • Скороход Т. Ключ від повернутого храму // Новий день. — 2000. — № 18. — С. 5.
  • Скороход А. Херсон: вчера и сегодня. — Херсон: Надднепряночка, 2008. — 252 с. (рос.)
  • Радченко В. Просим хлеб, но не камень // Новий день. — 1999. — № 44. — С. 15. (рос.)