Ймовірно, що М. Потоцький відторгнув від Сиволозької волості землі Хорошого Озера й приєднав до Ніжинського староства. Враховуючи площу водоймищ у фільварку, ймовірно, вирощували рибу й птицю на продаж.
З 1648 року село — у складі Ніжинського полку Гетьманської України. Після утворення Лівобреженого Гетьманату село недовго було центром окремої козацької сотні у складі Ніжинського полку (1663–1672). У 1654–1781 роках входило до складу Прохорської сотні Ніжинського полку. У Прохорській сотні Хороше Озеро було одним з найбільших магістратських сіл, в ньому налічувалося 118 дворів з 230 хатами та 57 хат без дворів.[1]
1661 року / У великій пост войска коронніе уступили з Задніпра, зоставивши тилко Козаков піхоту, але и тих усіх повиганяли з городов задніпрских, и знову усе Задніпря зостало в подданстві его царскому величеству, а Сомко гетманом меновался, любо радою необранній был. Задля чого гетман Хмелничченко хана з Криму зо всіми ордами затяг и Переясловле держал в облеженю з ордами и войском козацким и жолнірами, але своего не доказал, бо город Переясловле і инніе оному не здавалися. А напотом на зиму привернул под Ніжин, и хан стоял в селі Хорошом Озері, а Хмелницкій с козаками у селі Кропивной. И гак не привернувши Задніпра, много полону побрали аж поза Стародубом, коло Мглина и у Московщині, и хан уступил по Богоявленію от Ніжина посполу з Хмелницким.
У XVIII столітті Хороше Озеро поряд з кількома сусідніми селами спеціалізувалося на вирощенні сортової цибулі.[7]
У 1781–1784 роках побудована Хресто-Воздвиженська церква — дерев'яна, триверха з двозаломними верхами, тризрубна. Складалася з квадратного бабинця, центральної дільниці (зі зрізаними кутами) та гранчастого вівтаря. Первісно була вкрита гонтом. У XIX столітті добудовано південний і північний приділи, західний притвор з чотириколонним портиком. У 1830 році зведено багатоярусну дзвіницю, у 1895 році — одноверху, муровану, теплу церкву.
У 1866 році у селі налічувалося 262 двори, 2239 мешканців. У 1897 році — 482 двори, 2972 мешканці, земська школа, бібліотека, два ярмарки на рік.
Початок XX століття
У грудні 1905 року селяни на мітингу вимагали скасування податків і розподілу поміщицької землі.
У серпні 1917 року в селі було створено загін Вільного козацтва. Хорошеозірські козаки разом з козаками села Кагарликів брали участь у знаменитому бої під Крутами29 січня1918 року на боці УНР[8]. Російські вояки матроса Ремньова прослідували залізницею з Бахмача на Крути за 2 км південніше Хорошого Озера.
У 1928 році створено перший колгосп «Червоне селище».
Комуністичний Голодомор
Село постраждало внаслідок примусових депортацій працездатного населення в РРФСР та убивств голодом, які практикував уряд СРСР у 1932—1933 роках на території України. Убито голодом цілі родини Рожків, Ярошенків, Хоменків, Фелоненків, Сугоняк тощо. Загалом під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 312 жителів села[9].
Післявоєнний та пізньорадянський період
На фронтах Другої світової війни на боці Радянського Союзу брали участь 927 хорошеозерців. 240 фронтовиків отримали бойові нагороди. Уродженцю села Василю Покидьку присвоєне звання Героя Радянського Союзу. З війни не повернулися 286 мешканців села. 21 вояк загинув під час реокупації села від німців. У 1958 році на їхній братській могилі у селі встановлено пам'ятний знак, а у 1971 році — обеліск Слави в пам'ять про воїнів-односельців, полеглих на фронтах Другої світової війни.
Незалежна Україна
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Крутівської сільської громади[10].
У селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені 30-річчя Перемоги, назва присвоєна у 1975 році. У селі було створено відділення зв'язку, АТС, готель, середня школа, дільнична лікарня на 30 ліжок (2 лікаря й 15 працівників середнього медперсоналу), аптека, дитсадок на 90 місць, будинок культури на 350 місць, дві бібліотеки (20 тис. одиниць збереження)[12], 2 продуктових, промисловий та книжковий магазини.
Рожок Володимир Іванович — диригент Національної музичної академії України. Член спілки театральних діячів, Всеукраїнської музичної спілки, професор (нар. 25.08.1946 р.)
↑«Пам'ятки історії Східної Європи: Джерела XV—XVII ст. Острог; Варшава; Москва, 1999. Т.V: Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652—1673 рр.;— С. 186—187».
↑«Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687)»;— Київ; Львів, 2004 p;— С. 156.
↑«Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972».