Хвойні ліси Ціляньшаню

Хвойні ліси Ціляньшаню
Монастир Лабранг[en] в повіті Сяхе (Ганьсу)
Екозона Палеарктика
Біом Хвойні ліси помірної зони
Статус збереження вразливий
Назва WWF PA0517
Межі Субальпійські луки Ціляньшаню
Чагарники та луки Південно-Східного Тибету
Альпійські чагарники та луки Тибету
Хвойні ліси Цюнлайшаню та Міньшаню
Листяні ліси Ціньліню
Площа, км² 16 653
Країни КНР
Охороняється 3585 км² (22 %)[1]
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Хвойні ліси Ціляньшаню (ідентифікатор WWF: PA0517) — палеарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на північному сході Тибетського нагір'я в Китаї[2].

Географія

Екорегіон хвойних лісів Ціляньшаню охоплює кілька гірських анклавів, розташованих в гірському масиві Наньшань, що є північно-східним відгалуженням Куньлуня, зокрема на північних та східних схилах гір Ціляньшаню, а також в горах Дабаншань, Аньє-Мачен[en] та Дєшань, на території китайських провінцій Цинхай та Ганьсу. Гори Наньшань є геологічно молодшими, порівняно з рештою Тибетського нагір'я, і тектонічно активні. В цих горах поширені альпійські луки, які оточують анклави хвойних лісів екорегіону, а в передгір'ях поширені напівпустелі.

Клімат

В межах екорегіону переважає субарктичний клімат (Dwc за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура січня коливається від -18 °C до -7 °C, а середня температура липня — від 7 °C до 21 °C. Середньорічна кількість опадів збільшується приблизно на 4 % на кожні 100 м збільшення висоти, так що у високогір'ях регіону опадів випадає достатньо, щоб підтримувати ліси. На висоті понад 4200 м над рівнем моря в горах регіону поширені льодовики.

Флора і фауна

Основними рослинними угрупованнями екорегіону є хвойні ліси, які подекуди перемежовуються чагарниковими заростями та луками. У лісах регіону переважають два види хвойних дерев: цинхайські ялини (Picea crassifolia), які найбільш поширені на висоті від 2450 до 3200 м над рівнем моря, та яловці Пржевальського (Juniperus przewalskii), які утворюють густі зарості на висоті від 2700 до 3300 м над рівнем моря. Подекуди також трапляються насадження ялиці (Abies), а в підліску хвойних лісів регіону зустрічаються бамбукові зарості. Найбільше видове різноманіття в екорегіоні спостерігається на висоті 2700 м над рівнем моря, де протягом літа відзначається оптимальне поєднання тепла та вологи.

Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити біломордого оленя (Cervus albirostris), сичуанського оленя[en] (Cervus canadensis macneilli), архара (Ovis ammon), тибетського дзерена (Procapra picticaudata), блакитного нахура або бхарала (Pseudois nayaur) та рудочереву кабаргу (Moschus chrysogaster). Серед хижих ссавців регіону слід відзначити тибетського бурого ведмедя[en] (Ursus arctos pruinosus), тибетського вовка (Canis lupus chanco), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), тибетську лисицю (Vulpes ferrilata), манула (Otocolobus manul), китайського кота (Felis bieti), тибетську рись[en] (Lynx lynx isabellinus) та снігового барса (Panthera uncia). Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити майже ендемічних ганьсуйських вівчариків (Phylloscopus kansuensis) та чорноголових повзиків (Sitta przewalskii).

Збереження

Оцінка 2017 року показала, що 3585 км², або 22 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Основною природоохоронною територією екорегіону є Ціляншанський національний природний заповідник.

Примітки

  1. ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
  2. ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 листопада 2023.

Посилання