PROFILPELAJAR.COM

Філіп Ернст цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Філіп Ернст цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Philipp Ernst zu Hohenlohe-Schillingsfürst
8-й князь
Початок правління:	6 липня 1901
Кінець правління:	26 грудня 1915
Попередник:	Хлодвіг цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Наступник:	Моріц цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Дата народження:	5 червня 1853
Місце народження:	Шиллінгсфюрст
Країна:	Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Дата смерті:	26 грудня 1915 (62 роки)
Місце смерті:	Бад-Райхенгалль
Дружина:	1) Шарікле Іпсіланті; 2) Генрієтта Джиндра (морганатично)
Діти:	Від першого шлюбуː Стефанія, Марія; Від другого шлюбуː Александр
Династія:	Гогенлое
Батько:	Хлодвіг цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст
Мати:	Марія Зайн-Вітгенштейн-Берлебурзька

Філіп Ернст цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст (нім. Philipp Ernst zu Hohenlohe-Schillingsfürst), (нар. 5 червня 1853 — пом. 26 грудня 1915) — 8-й князь цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст з династії Гогенлое, син 7-го князя цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст Хлодвіга та принцеси Марії Зайн-Вітгенштейн-Берлебурзької, перший президент Національного Олімпійського комітету Німеччини (з 1896 року).

Біографія

Філіп Ернст народився 5 червня 1853 року у Шиллінгсфюрсті. Він був третьою дитиною та старшим сином в родині 7-го князя цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст Хлодвіга та його дружини Марії Зайн-Вітгенштейн-Берлебурзької. Хлопчик мав старших сестер Єлизавету та Стефанію. Згодом народились молодші брати: Альбрехт, Александр та Моріц.

Батько отримав титул князя цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст після того, як його старший брат Віктор відмовився від первородства у князівстві Гогенлое-Шиллінгфюрст, натомість отримавши від короля Пруссії титули герцога Ратибору та князя Корві. Ставши членом верхньої палати рейхсрату Баварії, Хлодвіг пішов із прусської служби. Цей період свого життя від присвячував управлінню маєтками та подорожам, відвідуючи сесії рейхсрату і виступаючи палким прихильником об'єднання Німеччини. Матір походила зі зросійщених німців і принесла чоловіку значний посаг, виправивши матеріальне становище як князівської родини, так і всього Шиллінгфюрсту.^[1] Хлодвіг згодом займав ряд ключових постів в уряді Баварії, а після утворення Німецької імперії — і в Берліні.

Філіп Ернст у віці 28 років узяв шлюб із 18-річною принцесою Шарікле Іпсіланті, старшою донькою князя Грегоріуса Іпсіланті та онукою барона Сіни — одного з найбагатших банкірів Відня. Весілля пройшло у Відні 10 січня 1882 року. У подружжя народилося двоє доньок:

Стефанія (23 вересня 1882) — померла після народження;
Марія (1886—1897) — дожила до 10 років.

У 1896 році він став першим президентом Національного Олімпійського комітету Німеччини. На Літніх Олімпійських іграх того року в Афінах німці здобули 13 медалей.

Після смерті батька у 1901 році Філіп Ернст став 8-м князем цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст.^[2] На відміну від молодшого брата Александра, політикою не займався, віддаючи перевагу керуванню своїм невеличким князівством та облаштуванню Подебрад, де колись познайомився з Шарікле.^[3] Під час його правління до Шиллінгсфюрсту прийшов технічний прогрес: у 1902 році був проведений водопровід та збудована водонапірна вежа у вигляді маяка, у 1905-му — проведена залізниця, й до станції завітав перший паровоз, а на Різдво 1913-го в місті вперше увімкнули електричне світло.^[1]

Влітку 1912 року дружини князя не стало.

За рік в Единбурзі він оженився вдруге. Його обраницею стала 28-річна акторка Генрієтта Фредеріка Аспазія Джиндра. Весілля відбулося 6 серпня 1913 року. Шлюб був морганатичним і їхній єдиний син носив прізвище фон Хельберг:

Александр (1914—1944) — був одруженим з Хельгою Лют, мав четверо дітей.

На другий день Різдва 1915 року Філіп Ернст помер у Бад-Райхенгаллі. Головою династії став його молодший брат Моріц.

Генеалогія

Карл Альбрехт II

Юдіт Ревіцкі де Ревішнє

Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбург

Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська

Людвіг Адольф Вітгенштейн

Антонія Сесилія Снарська

Домінік Радзивілл

Теофіла Моравська

Франц Йозеф цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст

Констанца Гогенлое-Лангенбурзька

Людвіг Фрідріх Вітгенштейн

Стефанія Радзивілл

Хлодвіг цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст

Марія Зайн-Вітгенштейн-Берлебурзька

Філіп Ернст

Примітки

↑ ^а ^б Історія Шиллінгфюрсту [1] [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Історія палацу Шиллінгсфюрст [2] [Архівовано 2016-03-07 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Архів Баден-Вюртембергу. Князь Філіп Ернст цу Гогенлое-Шиллінгсфюрст [3] (нім.)

Література

Bogdan Graf von Hutten-Czapski: Sechzig Jahre Politik und Gesellschaft, 1-2, Berlin 1936.
Karl Lennartz: Fürst Philipp Ernst zu Hohenlohe-Schillingsfürst (1853–1915). Erster Deutscher NOK-Präsident. In: Alma Hannig, Martina Winkelhofer-Thyri (Hrsg.): Die Familie Hohenlohe. Eine europäische Dynastie im 19. und 20. Jahrhundert. Verlag Böhlau, Köln 2013, ISBN 978-3-41222201-7, стор. 133–155