У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Фущич .
Вільгельм Ілліч Фущич (18 грудня 1936 , Сільце — 7 квітня 1997 , Київ ) — український науковець-математик, засновник української школи групового аналізу. Доктор фізико-математичних наук , професор , член-кореспондент НАН України [ 2]
Народився 18 грудня 1936 року в селі Сільце (нині Берегівського району Закарпатської області ). В 1958 році закінчив Ужгородський університет , в 1963 році аспірантуру Інституту математики. Учень професора Остапа Парасюка .
У 1964 році захистив кандидатську, а у 1971 році — докторську дисертацію. Після закінчення аспірантури працював в Інституті математики НАН України , а з 1978 року по 1997 рік був завідувачем відділу прикладних досліджень цього ж інституту. У 1987 році обраний член-кореспондентом НАН України.
Могила Вільгельма Фущича Серед учнів Вільгельма Фущича — професори Віктор Лагно , Іван Юрик , Анатолій Нікітін , Ірина Єгорченко , Роман Попович тощо.
У 1996 році, після повернення з закордонного відрядження, зробив свою останню доповідь на Вченій раді Інституту, присвяченій його 60-річчю. Невдовзі після цього він тяжко захворів і помер 7 квітня 1997 року. Похований на Байковому кладовищі [ 3] 50°24′59.2″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д. / 50.416444° пн. ш. 30.501500° сх. д. / 50.416444; 30.501500
Лауреат Премії імені М. М. Крилова за цикл робіт «Аналітичні методи дослідження динамічних систем» (1987).[ 2]
У 2001 році В. I. Фущичу (посмертно) присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки .
