Фунікулер з водяним баластом

Фунікулер з водним баластом — фунікулер, що не має електричного двигуна і приводиться в дію водою, яка виконує роль противаги. Винахідником цього фунікулера був Ніклаус Ріггенбах, який відомий як творець одного з типів зубчастих залізниць.

Принцип дії

Як і у звичайного фунікулера, обидва вагони пов'язані тросом незмінної довжини. Обидва вагони обладнані баком для води. Для приведення вагонів у дію бак нижнього вагона спустошується, а верхній бак, навпаки, наповнюється. Таким чином порушується рівновага, верхній вагон переважує і фунікулер приводиться в рух. Кількість води обчислюється виходячи з кількості і ваги пасажирів і може досягати 80 літрів на пасажира.

Винятком є ​​фунікулер Залізниця кліфу Лінтон — Лінмут[de], розташований у Великій Британії. У цього фунікулера водою наповнюються обидва баки, по дорозі вони спустошуються.

Недоліки

Наповнення бака займало багато часу. До того ж через замерзання води фунікулер такого типу не міг діяти взимку. Тому більшість фунікулерів було перероблено під електричний привід. Збереглося лише кілька діючих фунікулерів з водяною противагою.

Історія

Фунікулер Бон-Жезус
Фрайбурзький фунікулер

Найстарішим об'єктом, ймовірно, була похила залізниця Проспект-парку[en], відкрита в 1845 році біля Ніагарського водоспаду в США. Пізніше лінія була переведена на електрику і була закрита після аварії в 1908 році [1].

Найстарішим об’єктом у Європі є Гісбахбан[en], відкритий в 1879 році та переведений на електрику в 1948 році. Фунікулер Бон-Жезус[en] був відкритий у Бразі (Португалія) в 1882 році, це найстаріший об’єкт у світі, який досі працює з водяним баластом.

У Німеччині залишилася лише один Нероберзький фунікулер у Вісбадені . У Швейцарії залишився лише Фрайбурзький фунікулер[en] у Фрайбурзі.

Лінії

(відсортовано за роком відкриття)

Фунікулери з водним баластом переведені на електрику

Тут наведено лише кілька прикладів, оскільки багато фунікулерів спочатку експлуатувалися з водяним баластом.

Німеччина

Австрія

  • Фестунгсбан (Зальцбург) (відкритий в 1892, переобладнаний в 1959)

Швейцарія

Франція

Чехія

Фунікулери з водяним баластом, переведені на зубчасту рейку

  • Мюлеггбан, Санкт-Галлен (відкритий в 1894 році, переобладнаний в 1950 році, похилий ліфт із 1975 року)
  • Гірська залізниця Райнек — Вальценгаузен (відкрита в 1896 році, переобладнана в 1958 році)

Виведені з експлуатації фунікулери з водяним баластом

Німеччина

Швейцарія

  • Фунікулер Гюч, в Люцерні, Швейцарія (відкрито в 1892, переобладнано в 1960, припинив роботу у 2008, похилий підйомник з 2015)
  • Вартенштайнбан[en] в кантоні Санкт-Галлен, Швейцарія (відкрито в 1892 році, припинив роботу в 1963 році)
  • Шоколадна фабрика Chocolat Suchard[en] у Невшатель - Сер'єрі, Швейцарія (відкрито в 1892, припинив діяльність в 1954)[3]
  • Женевська водяна баластна залізниця[en], канатна дорога з матеріалу Дековіль, відкрита приблизно в 1882 році до Буа-де-ла-Баті, закрита
  • Фунікулер Лозанна — Уши[en] (відкрито в 1899, закрито в 1948)

Інші країни

  • Фунікулер де Нотр-Дам-де-ла-Гард[fr] у Марселі, Франція (відкрито в 1892, припинив роботу в 1967)
  • Похвалінський і Кремлівський у Нижньому Новгороді, Росія (відкритий 15 липня 1896, припинив діяльність на початку XX століття)

Примітки

  1. ↑ Niagara Falls 1907 Incline Railway Crash (англ.). Процитовано 5 вересня 2009.
  2. ↑ Giessbach funicular (PDF). Grand Hotel Giessbach. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2022. Процитовано 8 листопада 2023. [Архівовано 2022-08-13 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Michel Azéma: Suchard chocolate factory. Funimag, The first web magazine about funiculars. (англ.).

Література

  • Walter Hefti: Railways all over the world. Inclined rope levels, funiculars, cableways. Birkhäuser Verlag, Basel and others. 1975, ISBN 3-7643-0726-9.
  • Hans Waldburger (1979). The last cable cars with water weight drive. Eisenbahn Amateur. № 10. с. 593—597.

Посилання