PROFILPELAJAR.COM

Франкфурт Мойсей Ізраїльович
Франкфурт Мойсей Ізраїльович
	Професор Мойсей Франкфурт (сидить у центрі) зі співробітниками кафедри. Донецьк, 1967 рік Професор Мойсей Франкфурт (сидить у центрі) зі співробітниками кафедри. Донецьк, 1967 рік
Народився	1908; Сатанів
Помер	невідомо
Діяльність	лікар
Alma mater	Київський медичний інститут
Науковий ступінь	Доктор медичних наук
Науковий керівник	Микола Стражеско
Відомі учні	Яків Оберемченко
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Франкфурт (значення).

Мойсе́й Ізра́їльович Фра́нкфурт (* 1908, містечко Сатанів, нині смт Городоцького району Хмельницької області — † ?) — український нефролог, фундатор нефрології в Донбасі. Доктор медичних наук (1962). Професор (1963).

Біографія

Народився у Сатанові ^[1]. Молодший брат доктора медичних наук Олександра Франкфурта. Учень академіка Миколи Стражеска. 1962 року захистив докторську дисертацію «Дифузний нефрит у клініці та експерименті» ^[2]. 1963 року надано звання професора. Був членом КПРС (від 1944 року).

До війни працював лікарем у Вінниці, був асистентом на кафедрі терапії Вінницького медичного інституту (нині Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова). Професор Юрій Мостовий, розповідаючи про роботу кафедри терапії у 1936—1941 роках, зазначає: «Кафедра базувалася в обласній лікарні ім. М. І. Пирогова. Завідував кафедрою професор Борис Соломонович Шкляр. Це був період становлення і одночасно період творчого злету кафедри. Асистентами працювали досвідчені практичні лікарі, чиї прізвища добре знали в місті — В. Е. Галавський, В. М. Кутілек, М. М. Лагун, М. І. Франкфурт, Б. Л. Френкель, С. П. Шинкар. Всі як один ерудити, що зналися не тільки в медицині, але й в літературі, мистецтві, музиці. Саме вони з молодим, енергійним професором стають ініціаторами проведення обласних, міських, районних лікарняних конференцій. Вони організовують велетенську просвітню роботу серед населення, вони згуртовують навколо себе медичну громадськість міста» ^[3].

1932 року закінчив Київський медичний інститут (нині Національний медичний університет імені Олександра Богомольця) і працював у ньому до 1951 року асистентом, доцентом. Харитон Берман згадував: «Навчаючись у Київському медичному інституті, я перебував у дружніх відносинах з доцентом цього інституту Мойсеєм Франкфуртом, попри те, що він був старший за мене на багато років. Нас з ним об'єднувала любов до рідної мови їдиш. Ми завжди, коли дозволяли обставини, могли годинами розмовляти на їдиш про єврейську культуру й літературу. У молодості професор Мойсей Франкфурт був затятим прихильником поалей-ціоністів. Він був особисто знайомий з Бером Бороховим і був його великим шанувальником. До 1963 року, коли могила його ще перебувала на Лук'янівському кладовищі Києва, ми з Франкфуртом в місяці елул приходили і клали камінчик на могилу великого єврейського вождя, світлої особистості Бера Борохова» ^[4].

Від 1951 року працював у Донецькому медичному інституті (нині Донецький національний медичний університет імені Максима Горького). Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб у 1951—1976 роках. Розробив навчальні програми з пропедевтики внутрішніх хвороб для студентів педіатричного і медико-профілактичного (санітарно-гігієнічного) факультетів. Автор чотирьох навчальних посібників, організатор біохімічної кафедральної лабораторії. Читав курс «Діагностика та терапія внутрішніх хвороб».

Серед учнів — доктор медичних наук Яків Оберемченко, який очолював кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб після свого вчителя (у 1976—1991 роках).

Обирався заступником голови Донецького обласного терапевтичного товариства, головою Донецького обласного кардіоревматологічного комітету.

Нагороди

Нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого та другого ступеня, Червоної Зірки, медаллю «За бойові заслуги».

Праці

Автор понад 40 друкованих праць, зокрема монографій «Ліпоїдний нефроз» (Київ, 1947; під редакцією та з передмовою академіка Миколи Стражеска) і «Морфологія дифузного нефриту» (Донецьк, 1958), розділів у Радянській медичній енциклопедії «Азотемія» та «Протеїнемія».

Основна праця:

Франкфурт М. И. Морфология диффузного нефрита. — Сталино, 1958.

У цій монографії учений не тільки детально описав морфологію дифузного нефриту, але й провів клініко-анатомічний аналіз захворювання на різних етапах його розвитку.