Формула Бете — Блоха^[1] описує енергетичні втрати швидкої зарядженої частинки на іонізацію речовини.

На одиничному шляху в речовині заряджена частинка зі швидкістю v втрачає^[2]

${\displaystyle -{\frac {dE}{dx}}={\frac {4\pi nZ^{2}e^{4}}{mv^{2}}}\left({\text{ln}}\,{\frac {2mv^{2}}{I(1-v^{2}/c^{2})}}-{\frac {v^{2}}{c^{2}}}\right)}$,

де:

• n — число електронів в одиниці об'єму речовини
• Ze — заряд швидкої частинки
• I — середній потенціал збудження атомів речовини
• c — швидкість світла у вакуумі.

Число електронів у одиничному об'ємі можна оцінити через густину речовини ${\displaystyle \rho }$

${\displaystyle n={\frac {N_{A}\rho Z_{m}}{M}}}$,

де:

• ${\displaystyle N_{A}}$ — число Авогадро
• ${\displaystyle Z_{m}}$ — зарядове число атомів речовини
• M — масове число атомів речовини.

Цю формулу отримав у 1930 році Ганс Бете.

Як показав Фелікс Блох, середню енергію іонізації атомів можна приблизно оцінити, як 10 Z_m еВ.

При великих енергіях частинки енергетичні втрати спадають, як ${\displaystyle 1/v^{2}}$. У максимумі вони складають для протонів приблизно 100 МеВ/мм. Оскільки заряджена частинка проникає в речовину з високою енергією й поступово сповільнюється, то енергетичні втрати на іонізацію зростають при збільшенні глибини проникнення. Це призводить до появи так званого бреґґівського піку в радіаційних пошкодженнях. Пошкодження малі у приповерхневих шарах, зростають в глибину, досягаючи максимуму, а потім різко зменшуються, оскільки далі заряджені частинки вже не проникають.

Формула погано працює при малих енергіях заряджених частинок, а також при дуже високих енергіях, де починають грати роль інші процеси.

Формулу Бете-Блоха можна використати для оцінки довжини пробігу швидкої зарядженої частинки в речовині, концентрації зарядів у треку тощо.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.