Фань Є

Фань Є
ПсевдоФань Юйцзун
Народився398(0398)
Шунья
Помер445(0445)
·страта
ПідданствоДинастія Лю Сун
Національністькитаєць
Діяльністьісторик, державний службовець
Знання мовкитайська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusХоу Ханьшу Редагувати інформацію у Вікіданих
РідQ15929686? Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФань Тай
Брати, сестриFan Angd Редагувати інформацію у Вікіданих, Fan Guangyuand Редагувати інформацію у Вікіданих і Fan Yand Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиFan Shu Yud Редагувати інформацію у Вікіданих, Fan Yaod Редагувати інформацію у Вікіданих і Fan Aid Редагувати інформацію у Вікіданих

Фань Є (范晔, 398 — 445) — китайський державний діяч, історик часів династії Лю Сун.

Життєпис

Народився у 398 році у м. Шунья у сучасній провінції Хенань. Виходець із родини Фан Тая, імперського високопосадовця. Знаходився у почтах принців крові правлячого дому династії Лю Сун. У 445 році був звинувачений в змовницькій діяльності та страчений.

Творчість

Історик

Автор «Історії Пізньої Хань» («Хоу ханьшу») — одного із найзначніших історичних пам'яток епохи Лю-чао («Шісти династій», III—VI ст.), що увійшла до числа 24 офіційних династичних історій Китаю.

Філософ

У філософії виступав на підтримку лідерів антибуддистської пропаганди Хуей-юаня і Хе Чентяня. Послідовний противник ідеї «незнищенності духу» (шень буме). Збереглися відомості, що він мав намір створити трактат «І гуй лунь» («Розмірковування про відсутність духу-гуй») для теоретичного обґрунтування положення про зникнення «духу» (шень) після фізичної смерті людини.

Джерела

  • Ch'en K. Anti-Buddhist Propaganda during the Nan-Chao // Harvard Journal of Asiatic Studies. 1952, vol. 15.
  • Streffer, Johann Michael 1971. «Das Kapitel 86 (76) des Hou Han Shu.» Verlag Alfred Kümmerle, Göppingen.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.