Файза Мохаммед Аль-Харафі

Файза Мохаммед Аль-Харафі
Народилася1946[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ель-Кувейт, Кувейт[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Кувейт Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Айн-Шамс
Кувейтський університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКувейтський університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаректор Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриFawzi Al-Kharafid Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAli Thunayan Al-Ghanimd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMarzouq Al-Ghanimd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Файза Мохаммед Аль-Харафі (араб. فايزة الخرافي, трансліт. Fāyzah al-Kharāfī; нар. 1946) — кувейтський хімік і вчений. Вона була ректором Кувейтського університету з 1993 по 2002 рік і першою жінкою, яка очолила великий університет на Близькому Сході.[2] Вона є віце-президентом Всесвітньої академії наук.

Ранні роки та освіта

Файза Аль-Харафі народилася в заможній родині в Кувейті в 1946 році і вже з юних років цікавилася наукою.[3] Вона навчалася в середній школі Аль-Меркаб. Ступінь бакалавра отримала в Університеті Айн-Шамс у Каїрі в 1967 році. Потім вона вступила до Кувейтського університету, де під час навчання в аспірантурі заснувала дослідницьку лабораторію корозії та електрохімії. В 1972 році вона отримала ступінь магістра, а в 1975 році – ступінь доктора філософії.[4]

Кар'єра

Аль-Харафі працювала на факультеті хімії Кувейтського університету з 1975 по 1981 рік. У 1984 році вона очолила кафедру та була деканом факультету природничих наук з 1986 по 1989 рік.[4] Вона стала професором хімії в Кувейтському університеті в 1987 році.[5] 5 липня 1993 року Емір Джабір аль-Ахмад аль-Джабір ас-Сабах видав указ про призначення Аль-Харафі ректором університету[6] і вона стала першою жінкою, яка очолила великий університет на Середньому Сході.[2] Аль-Харафі допомогла відновити Кувейтський університет після Першої війни в Перській затоці, яка закінчилася в 1991 році. Вона була ректором з 1993 по 2002 рік. В університеті навчалося понад 20 000 студентами і було 1500 співробітниками та понад 5000 працівників.[3]

Аль-Харафі продемонструвала, що є прихильником досліджень у Кувейті. В 1986 році Аль-Харафі та її колеги дослідили та порівняли багатий розвиток наукових досліджень Кувейту в порівнянні з іншими країнами третього світу. У своїй публікації Аль-Харафі змогла продемонструвати здатність вищих навчальних закладів Кувейту брати участь у відповідних наукових дослідженнях.[7]

Аль-Харафі вивчала вплив корозії на системи охолодження двигуна, дистиляційні установки сирої нафти, високотемпературні геотермальні розсоли та водопровідну воду. Вона також вивчала корозію в забрудненій воді та корозію металу, викликану забрудненням. Як електрохімік, вона вивчала електрохімічну поведінку металів і металевих сплавів, включаючи алюміній, мідь, платину, ніобій, ванадій, кадмій, латунь, кобальт і низьковуглецеву сталь.[8] Вона брала участь у відкритті класу каталізаторів на основі молібдену, які покращують октанове число бензину без застосування бензенових сполук.[9]

Вона приєдналася до правління Університету ООН у 1998 році.[10] Після ухвалення виборчого права жінкам у Кувейті в 2005 році вона сказала, що «коли ми маємо політичні права, ми можемо висловити свою думку та проголосувати за правильну особу... Це дає нам можливість висловити свої ідеї»."[2] У 2006 році вона допомогла заснувати Американську двомовну школу в Кувейті. Вона є віце-президентом Всесвітньої академії наук. Вона є членом багатьох правлінь, у тому числі Кувейтського фонду розвитку науки, газети Аль-Кабас, Центру природних ресурсів і навколишнього середовища Кувейту.

Нагороди та відзнаки

Кувейтський журнал Al-Deera обрав її академічною особою 1993 року.

Британський журнал Al-Majalla обрав її жінкою року (1994-1995)

У 2005 році журнал Forbes назвав її однією зі «100 найвпливовіших жінок – жінок, на яких варто звернути увагу на Близькому Сході».[2]

У 2006 році вона отримала Кувейтську премію з прикладних наук.

Нагорода «Жінки Перської затоки – особистість року 2008» від Асоціації жінок і сімей Перської затоки, пов’язаної з Радою міжнародних відносин Перської затоки.[11]

У 2011 році вона отримала премію Премію L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» за її роботу з корозії.[12]

Особисте життя

Аль-Харафі одружена з Алі Мохаммедом Таніаном Аль-Ганімом і має п'ятьох синів і десятьох онуків. З її синів Марзук Аль-Ганім є нинішнім спікером Національної асамблеї Кувейту. Її брати — Джассем Аль-Харафі, колишній спікер Національної асамблеї Кувейту, і покійний Насер Аль-Харафі. Вона призначена сім'єю головою і президентом компанії M.A. Kharafi & Sons.[4][11]

Вибрані публікації

  • Al-Kharafi, Faiza (1983). Al Saratan Aw Al Khelyat Al Moutamarida [Cancer or Rebellious Cells]. 
  • Al-Kharafi, Faiza (1986). Al Hareb Al Kimaeya [Chemical War]. 
  • Abdullah, Aboubakr M.; Al-Kharafi, Faiza M.; Ateya, Badr G. (May 2006). Intergranular corrosion of copper in the presence of benzotriazole. Scripta Materialia. 54 (9): 1673—1677. doi:10.1016/j.scriptamat.2006.01.014. 
  • Makhseed, Saad; Al-Kharafi, Faiza; Samuel, Jacob; Ateya, Badr (25 квітня 2009). Catalytic oxidation of sulphide ions using a novel microporous cobalt phthalocyanine network polymer in aqueous solution. Catalysis Communications. 10 (9): 1284—1287. doi:10.1016/j.catcom.2009.01.034. 

Примітки

  1. ↑ а б Catalog of the German National Library
  2. ↑ а б в г Middle Eastern Women To Watch. Forbes. 26 липня 2005. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 20 листопада 2023. 
  3. ↑ а б Dr. Faiza Al-Kharafi. ContentDM. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 20 листопада 2023. 
  4. ↑ а б в Fayza Al Khorafi. Who's Who Amongst Arab Women. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 20 листопад 2023. 
  5. ↑ O'Shea, Maria (1999). Kuwait (вид. 2nd). New York: Marshall Cavendish Corp. с. 61. ISBN 978-0-7614-0871-0. Faiza Al-Kharafi sunni. 
  6. ↑ This day of Kuwait's history. Kuwait News Agency. 5 липня 2009. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 20 листопада 2023. 
  7. ↑ Al-Kharafi, Faiza; El-Rayyes, Nizar; Janini, George (February 1987). Science research in Kuwait—a bibliometric analysis. Journal of Information Science. 13 (1): 37—44. doi:10.1177/016555158701300106. ISSN 0165-5515. S2CID 31394410. 
  8. ↑ Faiza al-Kharafi. Kuwait–MIT Center. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 червня 2013. 
  9. ↑ Faiza Al-Kharafi (Αφρική και Αραβικές Χώρες). Eleftherotypia. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 20 червня 2013. 
  10. ↑ This day in Kuwait's history. Kuwait News Agency. 1 березня 2008. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 червня 2013. 
  11. ↑ а б Farag, Talaat I. (July 2008). Dr. Faiza Al-Khorafi, PhD. The Ambassadors Online Magazine. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 21 листопада 2023.  [Архівовано 2012-01-10 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Outstanding women scientists to receive 2011 L'ORÉAL-UNESCO Awards (3 March) and Fellowships (2 March). UNESCO. 25 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 21 листопада 2023.