Усть-Каменогорська ТЕЦ![]() |
49°59′00″ пн. ш. 82°36′36″ сх. д. / 49.98333° пн. ш. 82.61° сх. д. / 49.98333; 82.61 |
Країна | Казахстан |
---|
Розташування | Казахстан |
---|
Введення в експлуатацію | 1947 (турбіни 1 та 2, виведені з експлуатації), 1951 (турбіни 3 — 5, виведені з експлуатації), 1952 (турбіни 6 та7), 1954 (турбіна 8), 1966 (турбіна 9), 1967 (турбіна 10), 1970 (турбіна 11), 2016 (турбіна 12) |
---|
Модернізація | 1959 (заміна турбіни 4), 2013 (модернізація турбіни № 11) |
---|
Вид палива | вугілля |
---|
Котельні агрегати | всі парові, 6 Барнаульский котельний завод ЦКТИ-75-39Ф2 (котли 5 — 10, частково виведені з експлуатації), 4 Барнаульский котельний завод БКЗ-320-140-2 (котли 11 — 14), 1 ТПЕ-430-А (котел 15) |
---|
Турбіни | всі парові, 1 Калузький турбінний завод Р-3,5-29/7 (турбіна 4, після заміни), 2 парові Кіровський завод Р-8-29/7 (турбіни 6 — 7), 1 Уральський турбомоторний завод Р-25-29/1,2 (турбіна 8), 1 Уральський турбомоторний завод Р-38-130/34 (турбіна 9), 1 Уральський турбомоторний завод Т-50-130 (турбіна 10), 1 Уральський турбомоторний завод Т-100-130 (турбіна 11), 1 Dongfang СС-120/103-12,8/1,08/0,2/555 (турбіна 12) |
---|
Електрогенератори | 1 Лисьвенський турбогенераторний завод Т2-6-2 (генератор 4, після заміни), 2 Електросила Т—12-2 (генератори 6 — 7), 1 Харківський турбогенераторний завод ТГВ-25 (генератор 8), 1 Електросила ТВФ-60-2 (генератор 9), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-60-2 (генератор 10), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-120-2 (генератор 11) |
---|
Встановлена електрична потужність | 372,5 (на 2022) |
---|
Встановлена теплова потужність | 860 Гкал/год |
---|
Материнська компанія | «Ордабасы» |
---|
|
ідентифікатори і посилання |
---|
|
|
|
![Мапа](https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,13,49.98333,82.61,250x250.png?lang=uk&domain=uk.wikipedia.org&title=%D0%A3%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%95%D0%A6&revid=42093622&groups=_a35a7674843b05d985a8251b422af2e8c4ba5f3e) |
Усть-Каменогорська ТЕЦ — теплова електростанція на сході Казахстану.
Підготовчі роботи до будівництва ТЕЦ, яка мала обслуговувати цинковий завод, почались в 1939 році. Проект посувався повільно й дещо активізувався лише в 1942-му, коли в Усть-Каменогорськ прибуло евакуйоване обладнання цинкового заводу з Північного Кавказу. Втім, у підсумку пуск ТЕЦ стався в 1947 році одночасно з Усть-Каменогорським цинковим комбінатом. Перша черга електростанції мала по одному паровому котлу виробництва компаній Riley Stoker та Stalker Corporation (обидві — США) та двох парових турбін Westinghouse потужністю по 4 МВт.
В 1951-му завершили будівництво другої черги, яка мала два парові котли та три турбогенераторні комплекти потужністю по 9 МВт від англійської компанії Metropolitan-Vickers.
На 1952—1953 роки припав запуск третьої черги у складі трьох котлів продуктивністю по 75 тонн пари на годину від Барнаульського котельного заводу (станційні номери 5 — 7), двох турбін Кіровського заводу потужністю по 8 МВт (станційні номери 6 та 7) та двох генераторів від Електросили (генератори були розраховані на максимальне навантаження у 12 МВт).
Подальший розвиток станції відбувався шляхом встановлення турбін від Уральського турбомоторного заводу — типу Т-25-29/1,2 потужністю 25 МВт (1954 рік, станційний номер 8), типу Р-38-130/34 потужністю 38 МВт (1967, станційний номер 9), типу Т-50-130 з показником у 50 МВТ (1966, станційний номер 10) та типу Т-100-130 потужністю 100 МВт (1970, станційний номер 11). Їх роботу забезпечували два парові котли від Барнаульского котельного заводу — три того ж типу, що й встановлені в межах третьої черги (станційні номери 8 — 10) та чотири з продуктивністю по 320 тонн пари на годину, запущені в 1966—1970 роках (станційні номери 11 — 14).
Крім того, в 1959 році турбіну № 4 з якихось причин замінили на Р-3,5-29/7 від Калузького турбінного заводу потужністю лише 4 МВт.
В 1991-му котельне господарство доповнили котлом продуктивністю 500 тонн пари на годину.
У 2013-му провели модернізацію турбіни № 11 зі збільшенням її показника зі 100 МВт до 120 МВт, а у 2016 році ввели в дію нову турбіну потужністю 120 МВт, постачену китайською Dongfang.
Станом на 2022 рік за станцією продовжувало рахуватись 8 турбін (номери 4 та 6 — 12) загальною потужністю 372,5 МВт та 9 котлів.
Окрім виробництва електроенергії ТЕЦ може видавати теплову енергію в обсягах 860 Гкал/год. Головними споживачами останньої є Усть-Каменогорський металургійний завод, Ульбінський металургійний завод та теплові мережі міста Оскемен (раніше було відоме як Усть-Каменогорськ).
Як паливо ТЕЦ споживає кам'яне вугілля, поставки якого наразі відбуваються переважно з розрізу Каражира (відкритий на території колишнього Семипалатинського ядерного полігону) та буре вугілля Майкубенського басейну.
Видалення продуктів згоряння відбувається через димар № 3 висотою 185 метрів. Димар № 1 висотою 100 метрів виконує функцію резервного, а димар № 2 також заввишки 100 метрів виведений з експлуатації.
З 1997-го станція належала американській корпорації AES, яка в 2017-му продала її місцевій компанії «Ordabasy Group».[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11]
Примітки