Георгій Олександрович Урусов
Народження	27 серпня 1931(1931-08-27)  Фергана, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Смерть	7 червня 2012(2012-06-07) (80 років)
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Євпаторія, Єсентуки, Київ, Кисловодськ і Ялта
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди

Георгій Олександрович Уру́сов (нар. 27 серпня 1931, Фергана — пом. 7 червня 2012) — український архітектор; член Національної спілки архітекторів України, почесний член Української академії архітектури^[1].

Народився 27 серпня 1931 року в місті Фергані (тепер Узбекистан). 1948 року закінчив середню школу у Кисловодську^[1]. 1954 року закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту. Член КПРС з 1961 року. Після закінчення навчання працював в інституті «Діпромісто»:

• з 1954 року — архітектор;
• у 1967—1976 роках очолював архітектурну майстерню з проектування санаторно-курортних об'єктів;
• у 1976—1982 роках — головний архітектор, заступник директора інституту.

З 1982 по 1996 рік — заступник начальника Управління планування і забудови населених місць та архітектури Держбуду УРСР.

У 1996—2003 роках — учений секретар Комітету з Державної премії України в галузі архітектури^[1].

Помер 7 червня 2012 року.

Автор та співавтор понад 90 проектів, з яких 53 реалізовані. А саме:

• автор і головний архітектор проектів:
  • санаторіїв «Україна» (1972) і «Казахстан» (1976) у Єсентуках;
  • санаторіїв «Лісова поляна» (1975), «Перемога» під Києвом;
  • піонерського табору санаторного типу «Юний ленінець» (перша черга — 1975—1978, Євпаторія);
  • санаторію імені С. М. Кірова (1975—1981) в Ялті та інших.
• разом з скульптором Ф. А. Коцюбинським створив пам'ятники:
  • С. А. Ковпаку (1969, Київ, Байкове кладовище);
  • Ю. М. Коцюбинському (1970) і B. М. Примакову (1972) у Чернігові.

• Заслужений архітектор УРСР з 1973 року;
• Нагороджений орденом Дружби народів (1981), медалями:
  • «За доблесну працю (За військову доблесть). В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970);
  • «Ветеран праці» (1984);
• Народний архітектор України з 1999 року^[2];
• Почесна грамота Кабінету міністрів України (2006)^[1].

• Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : зб. наук. пр. з мистецтвознав., архітектурознав. і культурол. Вип. 7 / Нац. акад. мистецтв України, Ін-т пробл. сучас. мистецтва ; редкол.: В. Д. Сидоренко та ін.— Київ : Хімджест, 2010. — 512 с. [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.]
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 595 . — ISBN 5-88500-042-5.