Український кінематограф доби УНР

Український кінематограф доби УНР характеризується зародженням проукраїнської кіноіндустрії в період незалежності України в часи УНР.[1][2]

В 1917 році проголошено незалежність України та утворення УНР зі столицею у Києві, але УНР проіснувало лише до 1921 року. Через буремність тих часів не вся територія Наддніпрянської України контролювалася УНР. У 1917—1921 роки частина території України контролювалася проукраїнськими силами УНР, частина проросійськими силами царських білогвардійців, а частина червоноармійською армією Радянської імперії. Український кінематограф 1917—1921 років можна поділити на три частини: кінематограф російських кіномитців, що залишилися в Україні після падіння Російської імперії (1917—1919 роки), кінематограф УРСР (1919—1921 роки) та кінематограф УНР (1917—1921 роки).

В 1919 році УНР втрачає контроль над частиною Наддніпрянської України й ці землі окуповує Радянська імперія проголосивши утворення УРСР. Незабаром кіновиробництво в УНР починає швидко занепадати й фактично повністю зупиняється у період 1919—1921 років.

Державна політика України в галузі кінематографії

Докладніше: Українфільм

Українфільм стала першим українським державним органом в галузі кіно. У серпні 1918 року після проголошення незалежності України та утворення УНР на чолі з Павлом Скоропадським з'являється указ Скоропадського про українізацію кіно. На виконання цього указу була створено перша українська державна організація в галузі кіно — кінокомпанія «Українфільм».[3] У часи окупації України Радянською імперією факт існування студії «Українфільм» у 1918—1919 роках приховувався, а українські кіноісторики вперше дізналися більше про неї лише після проголошення незалежності України в 1991 році та відкриття доступу до закритих архівів.[4]

Згідно з доповідною запискою написаною у 1918 році та адресованою Головному управлінні у справах мистецтв і національної культури Української Держави Товариство «Українфільм», що заклалося у Києві, мало на меті «широке виробництво та розповсюдження ідейних та національних фільмів, головним чином патріотичного та історично-героїчного напрямків».[4]

На базі «Українфільм» почали розроблятися постановки фільмів «Брехня», «Чорна пантера» за Володимиром Винниченком, а також «Вітер з півночі», «Кармелюк», «Чорна рада». Внаслідок недовготривалості існування УНР, «Українфільм» проіснував лише рік з серпня 1918 по серпень 1919 рік. Достеменно невідомо чи на студії завершили виробництво вже розпочатих фільмів та чи вийшов хоч якийсь з них в прокат в УНР, але за припущеннями Романа Масляка, «беручи до уваги що в цей період фільми продукувалися за досить таки короткий термін, то цілком можливо що товариство ті розпочаті фільми все ж випустило.»[4] Частково припущення Росляка підтверджують повідомлення в тогочасній пресі; так, наприклад, в газеті «Українська Ставка» у грудні 1919 говорилося про показ стрічки «Українфільм» під назвою «В'їзд Директорії» з 30 грудня 1919 року у кінотеатрі Шанцера на Хрещатику, 25.[5]

Після анексії України Радянським союзом та падіння уряду УНР, приміщення кіностудії було силоміць передано Дніпросоюзу.[3]

Список фільмів, знятих в УНР

У радянській пресі дуже поверхнево згадується перелік фільмів кіностудії «Українфільма». Згідно з покажчиком статей у журналі «Кіно»,[6] за весь час існування журналу там було дві статті де згадувлась студія «Українфільма»: від кінокритиків Миколи Ушакового та Л. Дефо. У своєму огляді кінофільмів та кінопреси 1918 року в Києві, кінокритик Микола Ушаков згадує лише фільм «Чорна пантера» за Винниченком (без згадки що його зняли на Українафільма).[7] А у своєму огляді кінопромисловості «Гетьманату» Л. Дефо згадує лише логотипи «Українфільму».[8]

Всього за період існування УНР було створено більше 80 фільмів. Кіновиробництво у 1917—1921 роках на території України цього періоду поділяється на три типи: 1) проросійські-царські кіно-агітки російських кіномитців створені російськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; 2) прорадянські кіно-агітки створені радянськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; та 3) проукраїнські фільми створені українською кіностудією «Українфільм», що розташовувалося в Києві, підконтрольному УНР.

Список деяких неігрових фільмів

З 1917 по 1921 рік в Україні було знято 27 хронікальних фільмів та сюжетів кінохроніки.

Список деяких ігрових фільмів

Назва Режисер Рік Назва кіностудії
Віра Чеберяк 1917
Брехня Сигізмунд Веселовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Вітер з півночі[9] невідомо 1918 «Українфільм» (Київ)
Розбійник Кармелюк Яків Яцовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Чорна пантера Сигізмунд Веселовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Чорна рада невідомо 1918 «Українфільм» (Київ)

Див. також

Джерела та примітки

  1. ↑ Госейко Любомир, «Історія українського кінематографа. 1896—1995», К.: KINO-КОЛО, 2005. ISBN 966-8864-00-X
  2. ↑ «Нариси історії кіномистецтва України», Редкол.: В.Сидоренко та ін., Інститут проблем сучасного мистецтва Академія мистецтв України, Інтертехнологія, 2006
  3. ↑ а б Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 1. Харків: «Дім Реклами», 2018. 680 с. : 506 іл. ISBN 978-966-2149-66-1
  4. ↑ а б в Росляк Р. В. Українфільма [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.]// Кіно-Театр. 2001. No 3. С. 23-24.
  5. ↑ Влада і місто: нариси життя Києва за Директорії УНР (грудень 1918 — січень 1919 рр.) [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.] / О. Бойко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2013. — Вип. 9. — С. 181—202
  6. ↑ Н. Казакова, Р. Росляк. «Кіно» (1925—1933): сист. покажч. змісту журн. / Держ. закл. «Нац. парламент. б-ка України». Київ: Мінкультури України, 2011. 255 с. ISBN 978-966-7547-56-1
  7. ↑ Микола Ушаков. Десять літ тому // Часопис «Кіно», № 12 (48) грудень 1928 року. С. 6–7
  8. ↑ Л. Дефо. «Українфільма» [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Часопис «Кіно», #6(54) березень 1929. С. 2
  9. ↑ альтернативна назва: Руйнування Січі

Посилання